Створення проекта SIP стало кульмінацією зусиль, що докладалися протягом останніх років Україною та міжнародним співтовариством з метою розробки економічно та екологічно прийнятного підходу до рішення проблем “Укриття блока №4 ЧАЕС”.

1992 рік. Оголошено міжнародний конкурс проектів та технічних рішень з перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, що стало першим кроком до міжнародного співробітництва. За підсумками цього конкурсу рішенням журі від 17 червня прийнято Концепцію поетапного перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему. В основу Концепції було покладено сім етапів:
1. Дослідження стану об’єкта “Укриття” та моніторинг оточуючого середовища.
2. Інформування громадськості про стан об’єкта “Укриття” та його проммайданчика.
3. Стабілізація стану об’єкта “Укриття”.
4. Будівництво нової захисної споруди навколо об’єкта “Укриття” (“Укриття-2”).
5. Спорудження приповерхневих сховищ радіоактивних відходів (РАВ).
6. Створення технологічної ділянки сортування та переробки РАВ.
7. Вилучення, кондиціювання та складування у сховищах радіоактивних матеріалів, що знаходяться в “Укритті-2”.

1994 рік. Комісія Європейського Співтовариства оголосила тендер на розробку техніко-економічного обґрунтування перших етапів концепції перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему – стабілізацію стану існуючого “Укриття” та спорудження “Укриття-2”. Переможцем тендера став консорціум “Alliance” на чолі з французькою компанією “Campenon Bernard SGE”.

1995 рік. Розробку техніко–економічного обґрунтування по перетворенню об’єкта завершено і консорціум “Alliance” надав звіт, який не втратив актуальності і до сьогодні. Його основні висновки:

1. Існуюче “Укриття” нестабільне та несейсмостійке. Необхідні термінові заходи, варіант “не вживати ніяких заходів, тобто не робити нічого – неприпустимий”.

2. У зв’язку з високим рівнем радіації та реальним станом існуючих конструкцій довгострокова стабілізація “Укриття” вважається невиконаною. Конструкції існуючого “Укриття” не забезпечують можливості вилучення радіоактивних відходів, тривалість життя яких складає десятки тисяч років.

3. Необхідне будівництво нової захисної оболонки, яка дозволить здійснити демонтаж четвертого блоку.

4. Завдання проектування та будівництва другого укриття є надзвичайно складною, багатоплановою проблемою, яка охоплює як початкове очищення майданчика, так і вилучення радіоактивних відходів. До будівництва “Укриття-2” необхідна організація виробництва по переробці та сховищу відходів.

5. Україна не може самостійно забезпечити фінансування такого проекту. Це питання треба вважати критичним. Міжнародне співтовариство повинно продемонструвати своє бажання допомогти Україні вирішити проблеми, пов’язані з Чорнобильською аварією. Реальний вибір сьогодні – встановлення та підтримка політичної волі та фінансові гарантії на весь період реалізації проекту.

11 вересня 1995 року в Брюсселі відбулося засідання Європейської Комісії за участю делегації України для визначення та координації подальших спільних заходів на основі досліджень консорціуму «Alliance». Результатом цієї зустрічі стала угода, яку Європейська Комісія уклала з консорціумом «Alliance» та фірмою «Trischler und Partner GmbH» на розробку коротко- та довгострокових заходів. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України (№696-р від 14.11.95) функції замовника робіт по перетворенню “Укриття” на екологічно безпечну систему передані Держатому та ВО ЧАЕС.

Згідно з підписаним в грудні 1995 року “Меморандумом про взаєморозуміння між урядом України, урядами країн Великої сімки та Комісією Європейського Співтовариства про закриття Чорнобильської АЕС” в рамках проекту TACIS “Чорнобильський блок 4, Короткострокові та довгострокові заходи – Заходи 2+4” було розроблено Рекомендований Курс Дій, в якому були визначені потенційні короткострокові та довгострокові заходи і запропоновано комплекс першочергових заходів, який складається з наступних фаз:
Фаза 1. Стабілізація та інші короткострокові заходи.
Фаза 2. Підготовка до перетворення на екологічно безпечну систему.
Фаза 3. Перетворення на екологічно безпечну систему.

В проекті було виділено етап стабілізації, необхідність якого раніше розглядалась і українською стороною. Метою етапу стабілізації є зменшення потенційних ризиків об’єкта, захист навколишнього середовища від найбільш можливої події – руйнування будівельних конструкцій і пов’язаного з цим потужного викиду радіоактивного пилу.

Червень 1997 року. На засіданні Великої сімки прийнятий “План здійснення заходів на об’єкті “Укриття”” (SIP), розроблений в продовження робіт за проектом “Чорнобильський блок 4, Короткострокові та довгострокові заходи – Заходи 2+4” при взаємодії Комісії Євросоюзу (КЄС), України, США та групи міжнародних експертів. Цей план визначив основну концепцію, в тому числі - ряд кроків, спрямованих на приведення об’єкта “Укриття” до екологічно безпечного стану. Під час розробки плану ставились два головних завдання:
• забезпечення розробки детального плану робіт за раніше запропонованими рекомендаціями;
• розробка попередньої оцінки вартості, достатньої для забезпечення міжнародної фінансової підтримки, включаючи необхідні щорічні витрати.

В “Плані здійснення заходів на об’єкті “Укриття” для управління проектом та подальшої його реалізації у вигляді ключових рішень було визначено три етапи:
• підтвердження рішень щодо стабілізації, визначення ступеня можливості виконання раніше запропонованих робіт зі стабілізації, що включають забезпечення необхідного доступу до місць виконання робіт і захист персоналу при виконанні цих робіт всередині об’єкта “Укриття”;
• рішення щодо стратегії вилучення паливовмісних матеріалів (ПВМ), яке визначить оптимальний спосіб та термін вилучення ПВМ з обґрунтуванням витрат та ступеню можливості виконання;
• рішення щодо стратегії створення оптимальної локалізуючої оболонки, яке визначить її функції. На основі цього рішення та стратегії вилучення ПВМ буде розроблено концептуальний проект, який підтвердить рішення зі стабілізації, захисту та необхідності локалізуючої оболонки.

20 листопада 1997 року в Нью-Йорку відбулась конференція країн-донорів, які взяли зобов’язання щодо виділення коштів на реалізацію даного плану до спеціально створеного Чорнобильського Фонду “Укриття” (ЧФУ). Управління Фондом було доручено Європейському Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР). На конференції також було підписано угоду між Україною та ЄБРР щодо діяльності Фонду (“Рамкова угода”).

4 лютого 1998 року Верховна Рада України ратифікувала “Рамкову угоду між Україною та ЄБРР щодо діяльності Чорнобильського Фонду “Укриття”.
20 квітня 1998 року підписано контракт з переможцем тендера на Консультанта Групи Управління Проектом SIP (ГУП). Їм став консорціум, до якого ввійшли компанії Bechtel (США), Battelle (США) та EDF (Франція).
З травня по листопад 1998 р. завершено тендерні процедури та підписано контракти між компанією “Енергоатом” та переможцями тендерів за пакетами А, В, С і Д першочергових проектів SIP.