Таке підприємство як Чорнобильська Атомна Електростанція в останню чергу сприймається як хранитель художніх цінностей та, якщо і асоціюється з якимось мистецтвом, то тільки із репортажами, що прогриміли після аварії на весь світ. Проте, історія склалася таким чином, що саме на Чорнобильській АЕС та у Прип’яті були законсервовані у часі дуже яскраві зразки радянського соцреалізму. Мабуть, художнє зображення тієї епохи не на архівних фото, а у живому вигляді, можна знайти тільки тут.
І в той момент, коли, про прип'ятські фрески, панно та стели писано-переписано, про артоб'єкти Чорнобильської АЕС інформації вкрай мало…..
Фрески Прип'яті
Ви не знайдете у Вікіпедії статей ані про масивну чеканку у вигляді атомного голуба, що розміщена на фасаді адміністративної будівлі, ані про масштабну мозаїчну зупинку… нема матеріалів і про чудесний вітражний комплекс, що розміщений у вікнах сходових маршів адміністративно-побутового корпусу ЧАЕС…
Атомний голуб
Автор серії вітражів, український художник-монументаліст Микола Семенович Лінник, пояснює, що скляні картини показують усю історію енергетики, починаючи із підношення Прометеєм людям дару у вигляді вогню та закінчуючи розщепленням ядра та польотами у космос.
Вітражі ЧАЕС
Усі роботи виконувались самостійно, починаючи з завантаження ящиків зі склом, закінчуючи плавленням свинцю у муфельних печах, надихавшись парів якого майстер потім ходив сам не свій. Цікаво, що народ на станції звідкілясь дізнався, що художнику видали 300 кілограмів свинцю у вигляді мішечків із дробом для полювання, та до закінчення всіх робіт за Миколою Лінником ходили мисливці та рибалки із проханнями поділитися «скарбом».
Першим шаром було встановлене фактурне скло, яке приглушувало прозорість та позбавляло вітражі від бліків.
Роботу, яка була розрахована на 2 роки, Микола Семенович із помічником виконали за 7 місяців, працюючи без вихідних по 16 годин. І саме ця гонитва за власним інтересом дозволила закінчити всю роботу у квітні 1986 року. Так-так, вітражі були здані 23 квітня 1986 року — за три дні до наймасштабнішої ядерної катастрофи у світі. Після вибуху ці яскраві, але дещо пафосні, на думку сучасних поціновувачів, картини краще будь-яких агітплакатів підтримували дух ліквідаторів аварії.
Якісний монтаж вітражів дозволив їм пережити ретельну дезактивацію.
Таким чином, вісім кольорових робіт виявились свідками як трагедії, так і подвигу, та продовжують зберігати цю пам’ять по сьогодення.
