Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 29.09.1966 р., у 1966-1977 рр. було затверджено план введення в дію енергетичних потужностей у обсязі 11,9 млн кВт, зокрема, на АЕС з реакторами РВПК-1000 - у обсязі 8 млн кВт. Головною атомною станцією була затверджена Ленінградська АЕС.
У південній частині Об'єднаної енергетичної системи країни планувалося будівництво атомної станції, яка була повинна забезпечити електроенергією Центральний енергетичний район. Цей район включав 27 областей Української РСР та Ростовської області з населенням 53 млн осіб. Передбачалося, що заплановане будівництво АЕС дозволить збільшити споживання електроенергії у вказаних районах майже в 3,5 рази.
Під час вибору місця будівництва АЕС враховувалося, що економічно найдоцільніший радіус подання електроенергії складає близько 350-450 км. З цією метою для вибору оптимального варіанту розміщення атомної електростанції Київським відділенням інституту "Теплоелектропроект" Міненерго СРСР і Київським ОКБ "Енергомережапроект" було проведено обстеження 16 пунктів потенціального придатних для будівництва у Київській, Вінницькій та Житомирській областях. Було запропоновано два пункти будівництва - у села Ладижин Вінницькій обл. та у села Копачі Київській обл. Спочатку ця станція іменувалася як "Центрально-Українська АЕС".
За підсумками обстеження Державна комісія рекомендувала для розміщення АЕС майданчик біля села Копачі Київської області як такий, що найбільш відповідає вимогам водопостачання, організації транспортних потоків з розвиненою мережею автомобільних доріг і близькістю залізничної магістралі (ст. Янов Південно-західної залізниці), а також малою продуктивністю відчужуваних земель. Майданчик дістав назву Чорнобильський. Це рішення було схвалене Колегією Держплану УРСР і погоджене з Київським обкомом КП України, Київським облвиконкомом, Міністерством сільського господарства УРСР, Міністерством енергетики і електрифікації УРСР. Будівництво АЕС у Київській обл., передбачене Постановою Ради Міністрів СРСР від 29 вересня 1966 р. № 800-555 "Про план будівництва і введення в дію атомних електростанцій на 1966-1975 роки" з введенням в дію першої черги потужністю 1000 тис. кВт в 1974 році і другої черги - 1000 тис. кВт в 1975 році.
Проєкт щодо виділення земельних ділянок під будівництво Чорнобильської АЕС, розроблений Уральським відділенням інституту "Теплоелектропроект", погоджено рішенням колгоспів "Україна" с. Копачі, ім. Калініна с. Новошепеличи, радгоспу "Комсомолець Полісся", РК "Заготскотвідкормка", Чорнобильським і Новошепелицьким лісгоспами. Питання про відведення земельних ділянок під будівництво 1-ої черги Чорнобильської АЕС розглядалися також Київським облвиконкомом і Чорнобильською районною радою депутатів трудящих на пізніших етапах узгодження. Загальна площа земель, яка відводилася для будівництва станції, складала 1676 га, зокрема орних земель - 96 га, городів - 50 га, заплавних лугів - 1400 га, лісів - 130 га.
Наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР № 297 від 11 грудня 1969 р. з 1 січня 1970 р. було організовано Дирекцію станції, що будується, з місцезнаходженням в с. Копачі Чорнобильського району Київської області з підпорядкуванням її "Головатоменерго". Проммайданчик Чорнобильської АЕС розташовано у східній частині українсько-білоруського Полісся, в 160 км на північний схід від Києва та в 15 км на північний захід від м. Чорнобиля Київської області.
Коротка історична хроніка
Перші відомості про Чорнобиль знаходимо в Іпатьївському літопису. Вони датовані 1193 роком. Літописець повідомляє, що князь Вишгородський і Туровський Ростислав - син великого князя Київського Рюріка /княжив з 1180 по 1195 рр./"... їхав з ловом від Чорнобиля в Торцийській...". Чорнобиль пережив татаро-монгольське нашестя. ХIII століття ознаменоване перемогою Литовського князівства над татарами, а після того, як Литовський князь Гедемінас в 1320 році підпорядковує собі Київ, наступає литовський період історії України. У 1569 році, після підписання Люблінськой унії між Литвою і Польщею, Чорнобиль відходить під володіння Польщі. Влада над містом переходить в руки династії шляхтичів Сапегів. Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. не обійшла стороною і Чорнобильські землі. В результаті військових дій край багато разів переходив з рук в руки. У Чорнобилі побував Київський полк повстанської армії Богдана Хмельницького під командуванням А. Ждановича.
Коли на Правобережній Україні спалахнуло полум'я гайдамацького руху, Чорнобиль двічі, в 1747 і 1751 роках, вдавалося захопити повстанським загонам і розправитися з польською шляхтою. Каральний загін, очолюваний паном Мацкевічем, вогнем і мечем пройшовся майже по всій місцевості над річками Тетерів і Прип’ять.
На території Чорнобиля існували православні церкви - Ільїнська, побудована в 1749 році, після пожежі відбудована і освячена в 1878 р. і у такому вигляді стоїть по теперішній час, Миколаївська і Богородицька; римсько-латинська церква в ім'я Першої Пречистої пресвятої Богородиці, побудована як домініканський монастир, а з 1832 року - приходська. У 1775 році в Чорнобилі були засновані поселення розкольників - вихідців із Стародуб’я, а також колонія московських старообрядців. Розкольники мали свою церкву в ім'я св.Филипа - митрополита Московського, при якій існував чоловічий монастир. До кінця ХIХ століття в Чорнобилі спостерігається значне збільшення єврейського населення. Місто історично вважалося місцем поселення сім'ї чорнобильських цадиків. На рубежі XIX і ХХ століть в Чорнобилі проживало 16740 чоловік і налічувалося більше 2000 дворів. У ХХ столітті місту довелося пережити багато драматичних подій: громадянська війна, голод 1933 року, нацистська окупація у Велику Вітчизняну війну і аварія на ЧАЕС 1986 року.
