Одразу ж після аварії постало питання про довгострокову консервацію 4-го енергоблоку шляхом будівництва споруди, яка б обмежила вихід радіоактивних речовин та іонізуючого опромінення за межі зруйнованого енергоблоку. Особливість і складність виконання робіт полягала у відсутності як у вітчизняній, так і у світовій практиці досвіду подолання наслідків такої масштабної аварії, а також у відсутності на той час спеціальних нормативних документів для розробки проектних рішень.

Зважаючи на особливу відповідальність об’єкта «Укриття», було опрацьовано на концептуальному рівні вісімнадцять варіантів проекту. 3 урахуванням матеріальних витрат і дозових навантажень на будівельний персонал, а також стислих термінів будівництва, був прийнятий остаточний варіант захисної споруди, що передбачав максимальне використання уцілілих несучих конструкцій 4-го енергоблоку у складі конструктивної системи об’єкта «Укриття». Таким чином, будівельні конструкції об’єкта «Укриття» - це поєднання «старих» конструкцій зруйнованого енергоблоку № 4 та «нових» конструкцій, споруджених після аварії. Завдяки такому поєднанню була створена унікальна споруда, будівельні конструкції якої виконують надзвичайно важливу функцію фізичного бар’єру на шляхах виходу радіоактивних речовин та іонізуючого випромінювання у навколишнє середовище.

Проектування та спорудження об’єкта «Укриття» було здійснено за рекордно короткий строк - всього за півроку. Вже 30 листопада 1986 року був підписаний акт Державної комісії про приймання на технічне обслуговування об’єкта «Укриття». Спорудження об’єкта «Укриття» стало найважливішим підсумком діяльності із реалізації першочергових заходів з мінімізації наслідків запроектної аварії на 4-ому енергоблоці ЧАЕС.