Об'єкт «Укриття» було побудовано за 206 діб. Швидкі темпи його спорудження призвели до появи конструктивних недоліків, зокрема:
1. Тримальні конструкції опорного контуру (вцілілі конструкції енергоблоку № 4) та вузли їх з’єднання значно пошкоджені, перевантажені вагою завалених на них будівельних конструкцій, а також матеріалів, що використовувались під час ліквідації аварії;
2. Оголена арматура залізобетонних конструкцій та металеві конструкції зазнають корозії;
3. Споруджені після аварії конструкції вільно спираються на тримальні конструкції без фізичного з’єднання і утримуються без зварювальних чи болтових з’єднань.

Основний матеріал: Аварія та її ліквідація

1992 року оголошено міжнародний конкурс проектів та технічних рішень з перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, що стало першим кроком до міжнародного співробітництва.

Недоліки «Укриття» були описані 1995 року у звіті компанії «Alliance», що містив наступні висновки:
1. Чинне «Укриття» нестабільне та не сейсмостійке. Необхідно вжити термінових заходів для його стабілізації і зволікання неприпустиме.
2. У зв’язку з високим рівнем радіації та реальним станом чинних конструкцій довгострокова стабілізація «Укриття» вважається неможливою. Стан «Укриття» не дає можливості вилучення радіоактивних матеріалів.
3. Необхідне будівництво нової захисної оболонки, яка дозволить здійснити демонтаж четвертого енергоблоку.
4. Необхідно побудувати об'єкт для зберігання та поводження з радіоактивними відходами.
5. Україна не може самостійно забезпечити фінансування такого проекту.

У червні 1997 року на засіданні Великої сімки було прийнято «План здійснення заходів на об’єкті «Укриття» (далі: SIP, від англійської «Shelter Implementation Plan»), розроблений при взаємодії Комісії Європейського Співтовариства, України, США та групи міжнародних експертів. Цей план визначив основну концепцію, в тому числі — ряд кроків, спрямованих на приведення об’єкта «Укриття» до екологічно безпечного стану.

Цілі «Плану здійснення заходів на об'єкті «Укриття»:
1. Зменшення ймовірності обрушення «Укриття»;
2. Зменшення наслідків у випадку обрушення;
3. Підвищення ядерної безпеки;
4. Підвищення безпеки персоналу та навколишнього середовища;
5. Розробка довготривалої стратегії та вивчення шляхів перетворення об'єкта «Укриття» у екологічно безпечну систему.

20 листопада 1997 року в Нью-Йорку відбулась конференція країн-донорів, які взяли зобов’язання щодо виділення коштів на реалізацію даного плану до спеціально створеного Чорнобильського Фонду «Укриття». Управління Фондом було доручено Європейському Банку Реконструкції та Розвитку.

Перетворення «Укриття» у екологічно безпечну систему відбувається у 3 етапи:
1. Стабілізація. Стабілізація стану чинного об'єкта та підвищення його експлуатаційної надійності.
2. Підготовка до перетворення. Створення додаткових захисних бар'єрів, зокрема нового безпечного конфайнмента. Це забезпечить необхідні умови на наступних етапах перетворення, а також захистить персонал, населення та навколишнє середовище. Крім того, на цьому етапі передбачаються підготовчі роботи, направлені на розробку технології вилучення паливовмісних мас з об'єкта «Укриття» та створення інфраструктури поводження з радіоактивними відходами.
3. Перетворення. Вилучення з об'єкта «Укриття» паливовмісних мас та радіоактивних відходів, їх захоронення. Зняття з експлуатації об'єкта «Укриття».

Протягом 2004-2008 років було реалізовано стабілізаційний етап SIP.

За 4 роки було виконано невідкладні стабілізаційні заходи, які дозволили укріпити основні найбільш вразливі елементи «Укриття». На цьому етапі було посилено західну стіну об'єкта, стабілізовано аварійні плити перекриття, укріплено північну зону «Укриття», покрівлю південної зони та конструкції західної і східної опор балки «Мамонт», проведено ремонт легкої покрівлі «Укриття» та вентиляційної труби 3 і 4 енергоблоків.

Дані роботи дозволили продовжити термін експлуатації «Укриття» ще на 15 років.

Етап підготовки до перетворення передбачав побудову нового безпечного конфайнмента (далі: НБК) — захисної споруди, що містить комплекс технологічного обладнання для вилучення зі зруйнованого четвертого енергоблока паливовмісних матеріалів, поводження з радіоактивними відходами та забезпечення безпеки персоналу, населення і довкілля.

У 2005 році розпочалася підготовчі роботи для будівництва НБК. У 2010 році було підготовлено майданчик під будівництво конфайнмента.

Основний матеріал: Проект «Будівництво нового безпечного конфайнмента»

29 листопада 2016 року АркаНБК була офіційно встановлена у проектне положення.

2016 року Чорнобильська АЕС отримала дозвіл на експлуатацію інтегрованої автоматизованої системи контролю об'єкта «Укриття» (ІАСК).

Система призначена для виконання автоматизованого контролю стану об’єкта «Укриття» та підвищення стану ядерної, радіаційної та загальнотехнічної безпеки цього об’єкта, включаючи підвищення аварійної готовності. ІАСК складається з системи контролю ядерної безпеки, системи радіаційного контролю, системи контролю стану будівельних конструкцій та системи сейсмічного контролю.

На третьому етапі перетворення планується вилучення паливовмісних мас з об'єкта «Укриття», переведення їх у контрольований стан шляхом зберігання всередині захисних бар'єрів чи захоронення у геологічних сховищах радіоактивних відходів. Ціль етапу — переведення об'єкту в екологічно безпечний стан.

Наявний рівень знань недостатній для визначення часових рамок виконання 3-го етапу. Пріоритетами на найближче майбутнє є здача в експлуатацію НБК та перехід до демонтажу нестабільних конструкцій об'єкта «Укриття» до 2023 року — кінцевого терміну служби стабілізаційних конструкцій «Укриття».

Мета Стабілізації будівельних конструкцій об’єкта «Укриття» полягає в зниженні вірогідності обвалення будівельних конструкцій на період до 15 років.
Проект Стабілізації реалізовувався в чотири етапи:
1-й етап – визначення переліку стабілізаційних заходів
2-й етап – концептуальні рішення зі стабілізації
3-й етап – робоче проектування
4-й етап – будівництво, введення в експлуатацію

У рамках SIP виконана розробка і узгодження регулюючими органами "Тимчасового плану аварійної готовності ОУ" (генеральний підрядник - НУТЕКО). Розроблена і погоджена регулюючими органами програма радіаційного захисту (підрядник - Славутицька лабораторія міжнародних досліджень і технологій).

Фаза 1 (1998 – 2000 рр.) – це фаза збору інформації, проведення досліджень, підготовки концептуальних проектів, прийняття на їх основі програмних рішень. Виконання цих завдань було необхідним для розгортання робіт з проектування та будівництва у Фазі 2.

Основні досягнення Фази 1.

• Створення Групи управління проектом

Призначення західних та українських спеціалістів, створення та обладнання офісу.

• Розробка програми ядерної гарантії, страхування проекту, звільнення від оподаткування.

• Розробка засобів проектного планування, контролю, звітності. Головні засоби контролю – інтегрований базовий графік, план закупівель. Інформацію про план закупівель для SIP можна отримати на офіційному сайті ЄБРР за адресою http://www.ebrd.com/

• Оцінка пропозицій, укладання контрактів та управління пакетами першочергових проектів. Першочергові проекти (ПП) охоплюють планування, розробку та проектні роботи у відповідності до головних завдань SIP. Метою ПП було забезпечення своєчасного просування до реалізації SIP. Першочергові проекти були об'єднані в 4 групи ( А, В, С, D) за подібністю технічних завдань і включали 17 із 22 завдань SIP. Таке групування забезпечило керовану кількість пакетів для проведення торгів, укладання контрактів та подальшого управління ними.

Обсяги Пакетів першочергових проектів:

ПП А – цивільне будівництво (геотехнічні дослідження, проектування системи моніторингу будівельних конструкцій, інфраструктури для стабілізаційних заходів, визначення обсягу робіт зі стабілізації, рішення по стратегії нового безпечного конфайнменту).
ПП В – експлуатація та моніторинг (промислова та пожежна безпека, інтегрована система контролю та база даних, сейсмічний моніторинг, програма радіологічного захисту).
ПП С – аварійні системи (розробка аварійних планів, аварійних систем, пов'язаних з безпекою, контроль пилу, води).
ПП D – стратегія вилучення ПВМ (характеризація паливовмісних матеріалів, рішення по прототипу вилучення ПВМ, стратегія вилучення та поводження з РАВ).

В роботах по виконанню завдань першочергових проектів було задіяно біля 30 компаній з різних країн, серед яких Morrison Knudsen Ltd (США), BNFL Engineering Ltd (Великобританія), NUKEM (Німеччина), SGN (Франція), JGC Corporation (Японія), РНЦ "Курчатовський інститут" (Росія), а також українські науково-дослідні інститути - НДІ будівельних конструкцій, Київський науково-дослідний проектний інститут "Енергопроект", міжгалузевий науково-технічний центр "Укриття" НАНУ та багато інших.
З усіх перерахованих завдань були розроблені та затверджені звітні документи, на їх основі були прийняті ключові програмні рішення.

• виконання двох невідкладних стабілізаційних заходів

Ремонт підмурку та кріплень вентиляційної труби 3 та 4 блоків ЧАЕС – 1998 р.
Загальна вартість проекту склала US $­­­­ 2 249 966. Фінансування проекту здійснювалося за рахунок трьохстороннього внеску: внесок США та Канади склав S $­­­­ 1 800 000, України – US $­­­­ 449 966. Виконавцем робіт виступив КСМП «Укренергобуд».
Цей ремонт став першим міжнародним проектом, що забезпечив безпосереднє поліпшення фізичних характеристик і підвищення безпеки об'єкта «Укриття». Вибух 4-го блоку ЧАЕС в 1986 році серйозно пошкодив систему кріплень вентиляційної труби та її підмурку. Інспекції та аналіз, проведені у 1996 році, дозволили зробити висновок про те, що конструкція знаходиться в аварійному стані і вірогідність її обвалення досить висока. Унаслідок обвалення труби не виключалася можливість подальшого отримання смертельних доз опромінювання декількома тисячами чоловік, що працюють на ЧАЕС і прилеглих територіях.
Україна забезпечила персонал для виконання робіт, радіаційний захист, проведення дозиметричного контролю робочих на будівельному майданчику, надала необхідну інформацію. Керівництво роботами здійснювалося персоналом об'єкта "Укриття", на який була покладена вся відповідальність і повноваження з виконання робіт. Експертами США і Канади надавалася технічна допомога та консультації, здійснювався загальний нагляд за виконанням проекту, оцінювався хід виконання робіт, відповідність реалізації проекту поставленій меті. Разом з українською стороною контролювалося забезпечення якості та безпеки.
Ремонт дозволив відновити трубу до її повної проектної міцності. При цьому були усунені значні небезпеки, які труба представляла для працюючого 3-го блоку, об'єкта «Укриття» і всіх працюючих в зоні відчуження ЧАЕС.
Середнє значення дози зовнішнього опромінення персоналу, що був зайнятий у виконанні робіт, склало менше, ніж 1 сЗв. Перевищення контрольного рівня індивідуальних доз опромінення – 4 сЗв – не зафіксовано.

Підсилення опор балок Б1 та  Б2 – 1999 р.
Загальна вартість проекту склала US $­­­­ 2 844 079. Виконавець робіт -  КСМП «Укренергобуд». Фінансування проекту здійснювалось за рахунок коштів Чорнобильського Фонду "Укриття".
Балки Б1 і Б2 є одними з базових елементів покриття над центральним залом і деаераторною етажеркою об'єкта «Укриття». Опорами для балок послужили вентиляційні шахти і стіна за вісю 50, що отримали у результаті аварії значні пошкодження. У свою чергу, на блоки балок Б2 спирається трубний накат над центральним залом, на балки Б1 – щити покриття. Балки розраховані на вертикальне навантаження від власної ваги, ваги радіаційно-захисного бетонного шару і снігове навантаження.
Монтаж балок здійснювався в екстремальних умовах підвищеної радіаційної небезпеки за відсутності достовірних даних про ступінь руйнування конструкцій, на які вони спираються. В результаті подальших обстежень, розрахунків і експертних оцінок, роботи з посилення опор балок Б1 і Б2 були включені в число першочергових стабілізаційних заходів, що потребують негайного виконання, оскільки їх відмова могла призвести до обвалення значної частини покриття загальною площею близько 3,5 тис. м².
Особливістю даного проекту стало проведення робіт усередині об'єкту «Укриття» на високих відмітках в екстремальних умовах, пов'язаних з великими перепадами температур та високими радіаційними полями. Всі операції з установки біологічного захисту, навісного устаткування, виготовлення опалубки для бетонування і проведення зварювальних робіт заздалегідь відпрацьовувалися на спеціально створеному макеті-тренажері у м.Чорнобилі. Середнє значення зовнішнього опромінювання персоналу, зайнятого на роботах по дозиметричних нарядах, склало 1,31 сЗв. Перевищення контрольного рівня індивідуальних доз опромінювання – 2 сЗв – не зафіксовано.

В рамках першої фази проекту було виконано ряд робіт, що сприяли підвищенню безпеки об'єкта "Укриття" та покращенню інфраструктури:
- було змонтовано прототип системи нейтронного моніторингу «Пілот»;
- виконано роботи по герметизації покрівлі "Укриття". 5 етапів цього завдання знизили потрапляння води всередину ОУ через нещільності покрівлі;
- прокладено автодороги для перевезення радіоактивних відходів (РАВ) та будівельних конструкцій;
- розпочато дослідну експлуатацію бази даних паливовмісних матеріалів об’єкта «Укриття»;
- виконано зняття та захоронення верхнього шару ґрунту, огорожа, електропостачання, будівництво блоку холодних складів на майданчику малої будівельної бази, призначеної для виконання стабілізаційних заходів;
- реконструйовано внутрішні мережі електроживлення блоку 4, виконано вогнезахисне покриття кабельних ліній;
- розпочато підготовку майданчика для будівництва санпропускника на 1430 місць та інші роботи.

Таким чином, за період реалізації 1 фази було досягнуто значного прогресу за всіма основними напрямками, що визначались стратегією плану SIP та графіком виконання робіт.

Проблема кількості і стану ядерного палива в зруйнованому 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС є однією з ключових при визначенні стану ядерної, радіаційної та екологічної безпеки "Укриття". На сьогодні можна вважати встановленим, що усередині блоку залишилося понад 95% палива від початкового завантаження.
За оцінками учених, загальна кількість ядернонебезпечних матеріалів, що діляться, складає близько 200 тонн. Проте дослідникам не вдалося отримати достовірної інформації відносно багатьох місць в об'єкті "Укриття", де може знаходитися помітна кількість палива.

Створення проекта SIP стало кульмінацією зусиль, що докладалися протягом останніх років Україною та міжнародним співтовариством з метою розробки економічно та екологічно прийнятного підходу до рішення проблем “Укриття блока №4 ЧАЕС”.

1992 рік. Оголошено міжнародний конкурс проектів та технічних рішень з перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, що стало першим кроком до міжнародного співробітництва. За підсумками цього конкурсу рішенням журі від 17 червня прийнято Концепцію поетапного перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему. В основу Концепції було покладено сім етапів:
1. Дослідження стану об’єкта “Укриття” та моніторинг оточуючого середовища.
2. Інформування громадськості про стан об’єкта “Укриття” та його проммайданчика.
3. Стабілізація стану об’єкта “Укриття”.
4. Будівництво нової захисної споруди навколо об’єкта “Укриття” (“Укриття-2”).
5. Спорудження приповерхневих сховищ радіоактивних відходів (РАВ).
6. Створення технологічної ділянки сортування та переробки РАВ.
7. Вилучення, кондиціювання та складування у сховищах радіоактивних матеріалів, що знаходяться в “Укритті-2”.

1994 рік. Комісія Європейського Співтовариства оголосила тендер на розробку техніко-економічного обґрунтування перших етапів концепції перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему – стабілізацію стану існуючого “Укриття” та спорудження “Укриття-2”. Переможцем тендера став консорціум “Alliance” на чолі з французькою компанією “Campenon Bernard SGE”.

1995 рік. Розробку техніко–економічного обґрунтування по перетворенню об’єкта завершено і консорціум “Alliance” надав звіт, який не втратив актуальності і до сьогодні. Його основні висновки:

1. Існуюче “Укриття” нестабільне та несейсмостійке. Необхідні термінові заходи, варіант “не вживати ніяких заходів, тобто не робити нічого – неприпустимий”.

2. У зв’язку з високим рівнем радіації та реальним станом існуючих конструкцій довгострокова стабілізація “Укриття” вважається невиконаною. Конструкції існуючого “Укриття” не забезпечують можливості вилучення радіоактивних відходів, тривалість життя яких складає десятки тисяч років.

3. Необхідне будівництво нової захисної оболонки, яка дозволить здійснити демонтаж четвертого блоку.

4. Завдання проектування та будівництва другого укриття є надзвичайно складною, багатоплановою проблемою, яка охоплює як початкове очищення майданчика, так і вилучення радіоактивних відходів. До будівництва “Укриття-2” необхідна організація виробництва по переробці та сховищу відходів.

5. Україна не може самостійно забезпечити фінансування такого проекту. Це питання треба вважати критичним. Міжнародне співтовариство повинно продемонструвати своє бажання допомогти Україні вирішити проблеми, пов’язані з Чорнобильською аварією. Реальний вибір сьогодні – встановлення та підтримка політичної волі та фінансові гарантії на весь період реалізації проекту.

11 вересня 1995 року в Брюсселі відбулося засідання Європейської Комісії за участю делегації України для визначення та координації подальших спільних заходів на основі досліджень консорціуму «Alliance». Результатом цієї зустрічі стала угода, яку Європейська Комісія уклала з консорціумом «Alliance» та фірмою «Trischler und Partner GmbH» на розробку коротко- та довгострокових заходів. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України (№696-р від 14.11.95) функції замовника робіт по перетворенню “Укриття” на екологічно безпечну систему передані Держатому та ВО ЧАЕС.

Згідно з підписаним в грудні 1995 року “Меморандумом про взаєморозуміння між урядом України, урядами країн Великої сімки та Комісією Європейського Співтовариства про закриття Чорнобильської АЕС” в рамках проекту TACIS “Чорнобильський блок 4, Короткострокові та довгострокові заходи – Заходи 2+4” було розроблено Рекомендований Курс Дій, в якому були визначені потенційні короткострокові та довгострокові заходи і запропоновано комплекс першочергових заходів, який складається з наступних фаз:
Фаза 1. Стабілізація та інші короткострокові заходи.
Фаза 2. Підготовка до перетворення на екологічно безпечну систему.
Фаза 3. Перетворення на екологічно безпечну систему.

В проекті було виділено етап стабілізації, необхідність якого раніше розглядалась і українською стороною. Метою етапу стабілізації є зменшення потенційних ризиків об’єкта, захист навколишнього середовища від найбільш можливої події – руйнування будівельних конструкцій і пов’язаного з цим потужного викиду радіоактивного пилу.

Червень 1997 року. На засіданні Великої сімки прийнятий “План здійснення заходів на об’єкті “Укриття”” (SIP), розроблений в продовження робіт за проектом “Чорнобильський блок 4, Короткострокові та довгострокові заходи – Заходи 2+4” при взаємодії Комісії Євросоюзу (КЄС), України, США та групи міжнародних експертів. Цей план визначив основну концепцію, в тому числі - ряд кроків, спрямованих на приведення об’єкта “Укриття” до екологічно безпечного стану. Під час розробки плану ставились два головних завдання:
• забезпечення розробки детального плану робіт за раніше запропонованими рекомендаціями;
• розробка попередньої оцінки вартості, достатньої для забезпечення міжнародної фінансової підтримки, включаючи необхідні щорічні витрати.

В “Плані здійснення заходів на об’єкті “Укриття” для управління проектом та подальшої його реалізації у вигляді ключових рішень було визначено три етапи:
• підтвердження рішень щодо стабілізації, визначення ступеня можливості виконання раніше запропонованих робіт зі стабілізації, що включають забезпечення необхідного доступу до місць виконання робіт і захист персоналу при виконанні цих робіт всередині об’єкта “Укриття”;
• рішення щодо стратегії вилучення паливовмісних матеріалів (ПВМ), яке визначить оптимальний спосіб та термін вилучення ПВМ з обґрунтуванням витрат та ступеню можливості виконання;
• рішення щодо стратегії створення оптимальної локалізуючої оболонки, яке визначить її функції. На основі цього рішення та стратегії вилучення ПВМ буде розроблено концептуальний проект, який підтвердить рішення зі стабілізації, захисту та необхідності локалізуючої оболонки.

20 листопада 1997 року в Нью-Йорку відбулась конференція країн-донорів, які взяли зобов’язання щодо виділення коштів на реалізацію даного плану до спеціально створеного Чорнобильського Фонду “Укриття” (ЧФУ). Управління Фондом було доручено Європейському Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР). На конференції також було підписано угоду між Україною та ЄБРР щодо діяльності Фонду (“Рамкова угода”).

4 лютого 1998 року Верховна Рада України ратифікувала “Рамкову угоду між Україною та ЄБРР щодо діяльності Чорнобильського Фонду “Укриття”.
20 квітня 1998 року підписано контракт з переможцем тендера на Консультанта Групи Управління Проектом SIP (ГУП). Їм став консорціум, до якого ввійшли компанії Bechtel (США), Battelle (США) та EDF (Франція).
З травня по листопад 1998 р. завершено тендерні процедури та підписано контракти між компанією “Енергоатом” та переможцями тендерів за пакетами А, В, С і Д першочергових проектів SIP.

Проект фінансується коштом Європейського Союзу в рамках Угоди про фінансування щорічної програми дій з ядерної безпеки 2012 року — частина ІІ.

Загальною метою проекту є підвищення безпеки робіт зі зняття з експлуатації, поводження з РАВ та з джерелами іонізуючого випромінювання і реабілітації забруднених радіонуклідами територій за допомогою вдосконалення системи підготовки персоналу на всіх рівнях.

Завдання Проекту:
Задача 1: Підготовка проекту і початкова фаза
Задача 2: Визначення потреб у навчанні в Україні
Задача 3: Аналіз кращої світової практики та досвіду підготовки персоналу у сфері поводження з РАВ та ДІВ, зняття з експлуатації та реабілітації територій
Задача 4: Розробка програм навчання, курсів, модулів та навчальних матеріалів
Задача 5: Навчання інструкторів та проведення пілотних курсів підготовки персоналу
Задача 6: Поширення результатів проекту та заключний звіт

Стан виконання:
Проект завершено у грудні 2019 року.

У рамках проекту розроблено навчальні курси, модулі та навчальні матеріали. Проведено двотижневе навчання інструкторів та спеціалістів підприємство зони відчуження, а також пілотні курси для персоналу ДСП ЧАЕС в галузі зняття з експлуатації, поводження з РАВ та реабілітації території.

Дивіться відеозвіт про проект на нашому YouTube.

Проєкт профінансовано коштом ЄС в рамках Угоди про фінансування щорічної програми дій з ядерної безпеки 2014 року.

Основною метою проекту було надання рекомендацій та наступна розробка технологій переробки відібраних потоків проблемних радіоактивних відходів у форми, прийнятні для їх довгострокового зберігання та / або захоронення.

Завдання проєкту:
1. Детальний аналіз потоків проблемних РАВ.
2. Характеризація обраних потоків проблемних відходів.
3. Техніко-економічний аналіз можливих технологій переробки проблемних РАВ.
4. Опис технологій, технічні специфікації на обладнання та обґрунтування безпеки.
5. Підтримка кінцевого користувача при розгляді розробленої документації регулюючим органом.
6. Заключний звіт та розповсюдження результатів проекту.

За проєктом в частині, пов’язаній з ЧАЕС, отримані наступні результати:
Для ДСП ЧАЕС було визначено проблемний потік РАВ — пульпа фільтроперліту.
Погоджено з ДІЯРУ стратегію та методику проведення пробовідбору та характеризації обраних потоків проблемних відходів. Згідно з погодженою методикою на ДСП ЧАЕС виконано пробовідбір 40 точкових проб та формування 10 об’єднаних проб РРВ, виконано їх характеризацію за хімічним і радіонуклідним складом.
За результатами проєкту ЧАЕС отримала техніко-економічний аналіз можливих технологій переробки пульпи фільтроперліту, технічні специфікації на обладнання та обґрунтування безпеки для переробки цих проблемних РАВ.

Проект профінансовано Європейським Союзом у рамках Щорічної програми дій з ядерної безпеки 2007 року.

Мета проекту:
Надання допомоги ЧАЕС при ліцензуванні та здійсненні контролю над проведенням «гарячих» випробувань по введенню в експлуатацію промислового комплекса з поводження з радіоактивними відходами (ПКПТРВ).

Результати проекту:
1. Надано підтримку Реципієнту в проведенні І та II етапу «гарячих випробувань» об'єктів ПКПТРВ: установки вилучення твердих радіоактивних відходів і заводу по переробці твердих радіоактивних відходів
2. Виконано наладку і калібрування системи контролю нейтронів (NMS) і системи моніторингу бочок (DMS)
3. Переглянуто заключний звіт з аналізу безпеки

Проект профінансовано Європейським Союзом у рамках Щорічної програми дій з ядерної безпеки 2007.

Мета проекту:
Забезпечення функціонування інфраструктури з поводження з твердими радіоактивними відходами, необхідної для зняття ЧАЕС з експлуатації. Монтаж та введення в експлуатацію системи припливної вентиляції приміщення 138 з метою забезпечення функціонування тимчасового сховища високоактивних відходів та низько- і середньоактивних довгоіснуючих відходів у будівлі сховища твердих відходів згідно з функціональними характеристиками, передбаченими проектом ПКПТРВ.

Виконані роботи за проектом:
1. Передпроектне обстеження майданчика під монтаж обладнання 
2. Проектні розробки та розробка робочої проектної документації 
3. Поставка і монтаж обладнання 
4. Розробка програми випробувань системи припливної вентиляції 
5. Проведено комплексні випробування систем вентиляції
6. Навчання персоналу Замовника навичкам експлуатації, технічного обслуговування та ремонту виробів

Завод з переробки рідких радіоактивних відходів призначений для переробки рідких радіоактивних відходів, накопичених за час експлуатації та тих, що утворились у процесі зняття з експлуатації ЧАЕС, а також експлуатаційних відходів об'єкта «Укриття». Будівництво заводу фінансується з Рахунку ядерної безпеки Європейського банку реконструкції та розвитку.

ЗПРРВ розрахований на переробку відходів протягом 10-річного періоду експлуатації. Його мінімальна проектна потужність — 2500 м³ необроблених рідких радіоактивних відходів на рік. Завод знаходиться у межах периметра ЧАЕС, що охороняється, поблизу від сховища рідких відходів, з якими пов'язаний системою технологічних трубопроводів, прокладених у закритій естакаді.

Основний матеріал: Поводження з радіоактивними відходами

До складу ЗПРРВ входять:
1. Установка з вилучення рідких радіоактивних відходів з наявних сховищ
2. Установка з транспортування для переміщення відходів на установку з переробки
3. Установка з переробки, що цементує відходи з метою їх герметизації та іммобілізації

Затверділі рідкі відходи у вигляді цементного компаунда упаковуються у 200-літрові бочки та в залізобетонних контейнерах перевозяться до місця довгострокового контрольованого зберігання відходів.

У квітні 2018 року Чорнобильська АЕС отримала ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції, яка підтверджує приведення об'єкту до чинних будівельних норм та вимог. Ліцензія свідчить про готовність заводу до експлуатації. 

Наразі завод з переробки рідких радіоактивних відходів виходить на свою проектну потужність.

Дивіться також:

1. Заява про екологічні наслідки будівництва та експлуатації завода з переробки рідких радіоактивніх відходів (ЗПРРВ)
2. Заява про наміри щодо проекту «Чорнобильська АЕС. Завод з переробки рідких радіоактивних відходів» (Коригування)»
3. Заява про екологічні наслідки діяльності щодо проекту «Чорнобильська АЕС. Завод з переробки рідких радіоактивних відходів (Коригування)»

Проектування і будівництво комплексу з виробництва металевих бочок і залізобетонних контейнерів для зберігання радіоактивних відходів ДСП ЧАЕС (КВМБіК РАВ) профінансовано Європейською Комісією у рамках програми TACIS.

Комплекс належить до інфраструктури, що є необхідною для зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації. Його необхідність обумовлена будівництвом і введенням в експлуатацію на Чорнобильській АЕС промислового комплексу з поводження з твердими радіоактивними відходами (ПКПТРВ) і заводу з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ).

Комплекс як складова частина програми по забезпеченню ядерної безпеки при поводженні з радіоактивними відходами і відпрацьованим ядерним паливом забезпечить безпечні збір, транспортно-вантажні операції, зберігання, переробку, транспортування і захоронення радіоактивних відходів, зокрема при:
1. Зберіганні на буферних складах низько і середньоактивних короткоіснуючих відходів (НСА-КІВ) до їх відправки на захоронення у спеціально обладнаному приповерхневому сховищі твердих радіоактивних відходів (СОПСТРВ)
2. Упаковці перероблених рідких НСА-КІВ і транспортуванню упаковок з відходами із заводу з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ) в СОПСТРВ
3. Упаковці, переробці і транспортуванні твердих НСА-КІВ і транспортуванні упаковок з відходами із заводу із переробки твердих РАВ до СОПСТРВ
4. Упаковці і транспортуванні твердих низько і середньоактивних довгоіснуючих відходів (НСА-ДІВ) і високоактивних відходів (ВАВ) до тимчасового сховища низько- і середньоактивних довгоіснуючих і високоактивних ТРВ, розташованого на проммайданчику ДСП ЧАЕС
5. Захороненні НСА-КІВ на СОПСТРВ

Потужність основного виробництва:
● 34250 металевих бочок на рік
● 700 залізобетонних контейнерів на рік

Місце розташування: будбаза ДТМЦ-1, м.Славутич Київської обл. Загальна площа проммайданчика — 1,74 га.

Контейнер транспортний захисний (КТЗ) випускається з кришками двох типів (для транспортування і для захоронення твердих радіоактивних відходів). Металеві бочки є первинною або зовнішньою упаковкою радіоактивних відходів ЧАЕС. Бочки виготовляються з вуглецевої сталі і повинні задовольняти вимогам щодо міцності, яка забезпечується дотриманням технології виробництва і якістю конструкційних матеріалів.

Комплекс уведено в експлуатацію у 2012 році. Наразі здійснюється випуск продукції згідно з потребами ЧАЕС.

Дивіться також:
1. Заява про наміри будівництва комплекса з виробництва металевих бочок і залізобетонних контейнерів для зберігання радіоактивних відходів ДСП ЧАЕС
2. Заява про екологічні наслідки будівництва комплексу з виготовлення металевих бочок і залізобетонних контейнерів для зберігання радіоактивних відходів ДСП ЧАЕС