Проекти

Перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему

1. ЦЕЛЬ СОЗДАНИЯ И НАЗНАЧЕНИЕ ХОЯТ-2
За период эксплуатации Чернобыльской АЭС на ее площадке накоплено более 21 тысячи отработавших тепловыделяющих сборок (ОТВС), большая часть которых в настоящее время хранится в существующем хранилище отработавшего ядерного топлива (ХОЯТ-1).
ХОЯТ-1 было введено в эксплуатацию в 1986 году и его проектная мощность не позволяет разместить на долговременное хранение все ОТВС, имеющиеся на ЧАЭС. Кроме того, проектный срок службы ХОЯТ-1 составляет 30 лет, т.е. в 2016 году хранилище должно быть освобождено от ОТВС и, в дальнейшем, снято с эксплуатации.
В связи с этим обстоятельством, чрезвычайно актуальной является проблема создания нового хранилища, предназначенного для долговременного хранения ОТВС. Строительство такого хранилища и перемещение в него всего отработавшего ядерного топлива ЧАЭС является необходимым условием обеспечения деятельности по снятию ЧАЭС с эксплуатации.
Комплексной программой снятия с эксплуатации ЧАЭС, утвержденной Постановлением Кабинета Министров Украины от 29 ноября 2000 № 1747, предусмотрено строительство промежуточного хранилища ХОЯТ-2, предназначенного для безопасного долговременного хранения ОТВС (не менее 100 лет).
Создание современной инфраструктуры по обращению с ОЯТ является одной из первоочередных задач, предусмотренных Законом Украины №886-VI от 15.01.2009 года "Об общегосударственной программе снятия с эксплуатации Чернобыльской АЭС и преобразовании объекта "Укрытие" в экологически безопасную систему".
Строительство ХОЯТ-2 было начато в 2001 году по проекту, разработанному консорциумом во главе с компанией «Framatome» (Франция). Однако, в 2003 году реализация данного проекта была приостановлена, из-за ряда его недостатков.
18 июля 2007 года на заседании Ассамблеи Доноров Счета ядерной безопасности Европейского банка реконструкции и развития (СЯБ ЕБРР) было принято решение о заключении контракта с компанией "Holtec International" (США) на завершение строительства ХОЯТ-2.
Завершение строительства ХОЯТ-2 предполагает модификацию проекта установки с целью повышения ее безопасности, приведение ее в соответствие с требованиями существующих правил ядерной и радиационной безопасности и снижение рисков, связанных с обращением и хранением ОТВС.
Реализация предлагаемых Holtec International технических решений по модификации хранилища существенно повысит безопасность ХОЯТ-2. В частности, это позволит уменьшить вероятность повреждения оболочек ТВЭЛ, за счет применения новых технологий подготовки топлива к хранению, и, как следствие, уменьшить потенциальные радиационные воздействия на персонал, население и окружающую природную среду.
После ввода в эксплуатацию ХОЯТ-2 обеспечит приемку на хранение, подготовку к хранению и безопасное хранение в течение 100 лет более 21000 ОТВС РБМК-1000 при производительности 2500 ОТВС в год.

2. ИСТОЧНИКИ И ВИДЫ ПОТЕНЦИАЛЬНЫХ ВОЗДЕЙСТВИЙ ХОЯТ-2 НА ОКРУЖАЮЩУЮ СРЕДУ
ХОЯТ-2 может оказывать воздействие на окружающую среду в процессе строительства, эксплуатации и снятия с эксплуатации.
Учитывая статус ХОЯТ-2 как ядерной установки, а также условия его строительства на радиоактивно загрязненной территории зоны отчуждения, основным фактором воздействия этого объекта на окружающую среду является выход радиоактивных веществ за пределы установки и площадки строительства.
В процессе модификации ХОЯТ-2 предполагается выполнение небольшого объема строительно-монтажных работ внутри здания УПОТХ и на площадке хранилища.
Внутренние помещения здания УПОТХ не имеют радиоактивного загрязнения. Поэтому, при выполнении работ внутри этого здания радиоактивное воздействие на окружающую среду будет отсутствовать.
Потенциальным фактором радиационного воздействия на окружающую среду может являться выполнение ряда работ на строительной площадке, которые могут сопровождаться подъемом и переносом радиоактивной пыли за ее пределы.
Однако следует учесть, что основные строительные работы по сооружению ХОЯТ-2 были завершены в 2003 году. До их начала на площадке строительства были выполнены дезактивационные работы, предполагающие снятие верхнего слоя грунта, загрязненного в результате аварии на 4-ом энергоблоке ЧАЭС в 1986 году. В настоящее время грунт площадки ХОЯТ-2 имеет незначительное поверхностное радиоактивное загрязнение, обусловленное ветровым переносом и осаждением радионуклидов с прилегающих, более загрязненных территорий. При этом, существующее поверхностное загрязнения площадки ХОЯТ-2 примерно на три порядка ниже, чем уровень поверхностного загрязнения грунтов территорий, непосредственно прилегающих к площадке хранилища.
Поэтому деятельность по завершению строительства ХОЯТ-2 практически не окажет дополнительного радиационного воздействия на окружающую среду.
При выполнении небольшого объема работ по завершению строительства ХОЯТ-2 предполагается использование ограниченного количества строительной техники и применение обычных строительных технологий. Поэтому нерадиационные воздействия на окружающую среду не будут иметь каких-либо специфических особенностей по сравнению с выполнением строительно-монтажных работ подобного масштаба в обычных условиях.
Главным источником потенциального воздействия на окружающую среду в процессе эксплуатации ХОЯТ-2 являются ОТВС и отработавшие дополнительные поглотители (ОДП). Выполнение технологических операций по подготовке ОТВС и ОДП к долговременному хранению в здании установки по подготовке отработавшего топлива к хранению (УПОТХ) будет сопровождаться:
• выбросом радиоактивных веществ;
• образованием вторичных радиоактивных отходов.
Радиационное воздействие ХОЯТ-2 на окружающую среду при нормальной эксплуатации обусловлено газо-аэрозольным выбросом через вентиляционную трубу. Этот выброс будет формироваться в процессе подготовки к хранению ОТВС, имеющих газовые неплотности и микротрещины, а также в результате отделившихся от поверхности ОТВС и ОДП коррозионных отложений. При этом выход радиоактивных веществ за пределы УПОТХ будет минимизирован за счет очистки выбрасываемого воздуха на высокоэффективных фильтрах.
Радиационное воздействие ХОЯТ-2 на окружающую среду при возможных проектных авариях на УПОТХ будет определяться аварийным газо-аэрозольным выбросом. При этом выход радиоактивных веществ за пределы УПОТХ также будет минимизирован за счет очистки выбрасываемого воздуха на высокоэффективных фильтрах.
Разработанная HOLTEC технология хранения ОЯТ предполагает использование двустенного экранированного пенала (ДСЭП). Конструкция ДСЭП обеспечивает долговременное (изолированное от окружающей среды) хранение ОТВС на протяжении всего срока эксплуатации ХОЯТ-2. Следовательно, радиационные воздействия на окружающую среду при нормальном хранении ОТВС в бетонных модулях хранения (БМХ) будут отсутствовать.
В процессе нормальной эксплуатации ХОЯТ-2 организованные сбросы радиоактивных и опасных химических веществ в окружающую среду не предполагаются.
Нерадиационное воздействие на окружающую природную среду в процессе эксплуатации ХОЯТ-2 будет обусловлено незначительным потреблением водных и энергетических ресурсов, а также функционированием хозяйственно-бытовой и промышленно-ливневой канализации.

3. ОЦЕНКА ПОТЕНЦИАЛЬНЫХ ВОЗДЕЙСТВИЙ ХОЯТ-2 НА ОКРУЖАЮЩУЮ СРЕДУ
Объектами потенциальных воздействий при завершении строительства и последующей эксплуатации ХОЯТ-2 являются компоненты окружающей природной, техногенной и социальной сред.
Особенность окружающей среды в зоне влияния ХОЯТ-2 состоит в том, что радиационные воздействия на нее будут дополнительными, по отношению к уже существующему радиоактивному загрязнению вследствие Чернобыльской катастрофы.
Основным источником радиационных воздействий на природную среду будет выброс в атмосферу радиоактивных аэрозолей, их дальнейшее распространение и оседание на подстилающую поверхность, включая поверхность водоемов, территории зоны влияния
ХОЯТ-2. Соответственно, объектами природной среды, которые будут испытывать воздействия, являются воздушная и водная среды, почвенный покров, животный и растительный мир.
Выполненные оценки свидетельствуют о том, что в условиях нормальной эксплуатации ХОЯТ-2 максимально возможная объемная концентрации радионуклидов в воздухе составит:
• ¹³⁷Cs не более 2,6∙10-5 Бк/м³;
• ⁹⁰Sr не более 5,3∙10-9 Бк/м³;
• ⁶⁰Co не более 8,3∙10-4 Бк/м³;
• ТУЭ не более 2,3∙10-6 Бк/м³.
Указанные выше максимальные значения объемной концентрации радионуклидов в воздухе будут наблюдаться на расстоянии ~ 600 м от ХОЯТ-2, т. е. в пределах I-ой радиационно-режимной зоны (10-км зоны) на территории зоны отчуждения. Эти значения примерно на два порядка ниже, установленных контрольных уровней загрязнения атмосферного воздуха в 10-км зоне.
Дополнительная концентрация ¹³⁷Cs и ⁹⁰Sr в воде р. Припять при нормальной эксплуатации ХОЯТ-2, составит, соответственно, не более 3,5∙10-3 и 2,2∙10-6 Бк/м³, что является незначительной величиной по сравнению с существующей объемной концентрацией ¹³⁷Cs и ⁹⁰Sr в воде р. Припять, составляющей, соответственно 50 и 120 Бк/м³.
Дополнительная концентрация ⁶⁰Co в воде р. Припять составит не более 0,05 Бк/м³, что значительно меньше допустимой концентрации этого радионуклида в питьевой воде согласно НРБУ-97.
В условиях нормальной эксплуатации за 10 лет работы УПОТХ максимальная величина суммарного дополнительного поверхностного загрязнения почвенного покрова не превысит следующих значений:
• ¹³⁷Cs не более 30,1 Бк/м²;
• ⁹⁰Sr не более 0,02 Бк/м²;
• альфа излучающие ТУЭ не более 1,6 Бк/м².
Указанные выше максимальные значения дополнительного поверхностного загрязнения будут наблюдаться на расстоянии ~ 600 м от ХОЯТ-2, т. е. в пределах I-ой радиационно-режимной зоны (10-км зоны) на территории зоны отчуждения. Существующие в настоящее время радиоактивные загрязнения почвенного покрова ¹³⁷Cs для 10-км зоны изменяются
от 0,4 до 40 МБк/м², 90Sr - от 0,09 до 16 МБк/м², а альфа излучающими ТУЭ – от 1 до 400 кБк/м². Сравнение максимальных значений дополнительного поверхностного загрязнения (за 10 лет эксплуатации УПОТХ) с наименьшими значениями из диапазона существующего загрязнения почвенного покрова показывает, что оно составит менее 0,2 % от существующего загрязнения.
Для остальной территории зоны отчуждения (за пределами 10-км зоны), значения плотности загрязнения ¹³⁷Cs, ⁹⁰Sr и альфа излучающими ТУЭ почвенного покрова находятся в интервалах, соответственно, от 20 до 260, от 2 до 190 и от 0,1 до 4 кБк/м². Суммарное дополнительное поверхностное загрязнение на границе 10-км зоны за 10 лет нормальной эксплуатации УПОТХ не превысит следующих значений:
• ¹³⁷Cs не более 0,9 Бк/м²;
• ⁹⁰Sr не более 5•10-4 Бк/м²;
• альфа излучающие ТУЭ не более 0,04 Бк/м².
Таким образом, дополнительное загрязнение почвенного покрова за пределами
10-км зоны не превысит 0,1 % от существующего загрязнения.
Дополнительное радиационное воздействие на растительный и животный мир будет обусловлено осаждением радиоактивных аэрозолей на почвенно-растительный покров и водные объекты. Однако, на фоне существующего загрязнения этих компонентов окружающей среды, дополнительное воздействие на растительный и животный мир будет незначительным.
Дополнительная индивидуальная доза внутреннего облучения персонала, проживающего в селитебной зоне (г. Чернобыль), при нормальной эксплуатации ХОЯТ-2 составит не более 8∙10-3 мкЗв/год, что примерно на пять порядков меньше по сравнению с контрольным уровнем дозы внутреннего облучения для II подгруппы персонала зоны отчуждения, равной 0,7 мЗв/год. Дополнительная доза облучения населения, проживающего за пределами зоны отчуждения, будет пренебрежимо малой по сравнению с квотой предела дозы облучения 40 мкЗв, установленной НРБУ-97 для АЭС или предприятий по переработке радиоактивных отходов.
Воздействие на техногенную среду будет связано с дополнительным радиоактивным загрязнением объектов в зоне отчуждения и дополнительным облучением персонала этих объектов. Среди различных объектов техногенной среды на минимальном расстоянии (1,7 км) от ХОЯТ-2 находятся объекты, расположенные на промплощадке ЧАЭС. Выполненные оценки свидетельствуют о том, что дополнительное поверхностное загрязнение промплощадки ЧАЭС, которое может быть накопленное за весь период эксплуатации УПОТХ, почти на 3 порядка ниже контрольных уровней, а дополнительная доза внутреннего облучения персонала на
5-7 порядков меньше контрольных уровней, установленных на ЧАЭС.
Таким образом, при нормальной эксплуатации ХОЯТ-2 дополнительное радиационное воздействие на объекты окружающей природной, социальной и техногенной сред значительно ниже национальных и региональных радиационно-гигиенических регламентов и является приемлемым с точки зрения обеспечения экологической безопасности.
Радиационное воздействие ХОЯТ-2 на окружающую среду при возможных проектных и гипотетической (запроектной) авариях не превысят радиационно-гигиенических регламентов, устанавливаемых НРБУ-97 для радиационных аварий.

4. КОМПЛЕКСНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ ПО МИНИМИЗАЦИИ ДОПОЛНИТЕЛЬНЫХ ВОЗДЕЙСТВИЙ ХОЯТ-2 НА ОКРУЖАЮЩУЮ СРЕДУ
Проект ХОЯТ-2 разработан с учета принципа многобарьерной защиты. Проектными решениями предусмотрен ряд физических барьеров, которые служат защитой для персонала и окружающей среды.
В проекте предусмотрены следующие основные защитные и охранные мероприятия:
• операции с ОТВС и ДП будут производиться в горячей камере, конструкция которой обеспечивает требуемую биологическую защиту;
• для долговременного хранения ОТВС будут использоваться двустенные экранированные пеналы (ДСЭП), которые будут помещаться в бетонные модули хранения (БМХ), конструкции этих устройств обеспечивают требуемую механическую и биологическую защиту;
• для минимизации радиоактивного выброса при эксплуатации ХОЯТ предусмотрена трехступенчатая система вентиляции с очисткой воздуха на высоэффективных фильтрах. Системы вентиляции горячих камер и контролируемых зон запроектированы со 100 % резервированием;
• для обеспечения радиационной безопасности предусматривается организация системы радиационного контроля;
• для создания условий, которые делали бы невозможными совершение акта ядерного терроризма, хищения или любого другого незаконного изъятия отработавшего ядерного топлива и радиоактивных отходов на территории ХОЯТ-2 предусматривается создание системы физической защиты;
• для обеспечения учета ядерных материалов создается система контроля и учета ядерных материалов;
• для исключения попадания жидких радиоактивных веществ в окружающую среду все операции с ЖРО производятся в помещениях, облицованных нержавеющей сталью;
• для сбора и транспортировки ТРО от ХОЯТ-2 на ЧАЭС предполагается использование транспортного защитного контейнера КТЗ-3,0(15) (железобетонный контейнер с толщиной стенки 150 мм), обеспечивающего необходимую защиту от ионизирующего излучения;
• для уменьшения вероятности и/или исключения аварий, связанных с транспортировкой ОЯТ и РАО, предполагается использование транспортных контейнеров, отвечающих требованиям правил перевозки радиоактивных и ядерных материалов по общегосударственным дорогам;
• для исключения превышения допустимого выброса при полном обесточивании ХОЯТ-2 предусмотрено создание системы надежного электроснабжения потребителей вентиляции горячих камер, радиационного контроля, контроля и учета ядерного материала, физической защиты и пожарной сигнализации;
• для уменьшения вероятности и/или исключения воздействия ХОЯТ-2 на окружающую среду при реализации внешних исходных событий, характерных для данной площадки, предусматривается проектирование зданий горячих камер (УПОТХ) и бетонных модулей хранения (БМХ) в соответствии с требованиями к зданиям 1 категории по степени ответственности за радиационную и ядерную безопасность;
• Контроль выбросов радиоактивных веществ в атмосферу через вентиляционную трубу ХОЯТ-2 будет осуществляться как непрерывно, с помощью автоматизированных систем контроля радиационной безопасности, так и путем периодического отбора проб выбрасываемых радиоактивных аэрозолей для измерения выбрасываемых радиоактивных компонентов лабораторными методами.
Разработанные мероприятия обеспечат приемлемый уровень остаточных воздействий на все объекты окружающей среды как в части их дополнительного загрязнения, так и в части образования радиоактивных отходов в процессе эксплуатации хранилища.

5. ОБЯЗАТЕЛЬСТВА ГСП ЧАЭС ПО ОБЕСПЕЧЕНИЮ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ НА ВСЕХ ЭТАПАХ ЖИЗНЕННОГО ЦИКЛА ХОЯТ-2
Эксплуатирующая организация ХОЯТ-2 – Государственное специализированное предприятие «Чернобыльская АЭС» (ГСП ЧАЭС) обеспечит:
• безопасную эксплуатацию хранилища в соответствии с действующими в Украине нормативными документами, инструкциями по эксплуатации, технологическим регламентом;
• соответствующую структуру управления, квалификацию обслуживающего персонала;
• постоянный контроль в процессе эксплуатации ХОЯТ-2 за всей деятельностью по обеспечению экологических требований. Отчеты по результатам контроля будут предоставляться в органы государственного управления и регулирования Украины и будут доступны для общественности.
ГСП ЧАЭС гарантирует не превышение радиационно-гигиенических регламентов воздействия ХОЯТ-2 на окружающую среду.
ГСП ЧАЭС, как эксплуатирующая организация, несет всю полноту ответственности за последствия нарушения условий нормальной эксплуатации ХОЯТ-2.

У 2009 році розпочалася реалізація проекту «Модернізація виробничих потужностей з подрібнення довгомірних відходів на Чорнобильській АЕС Республіка Україна». Підрядник: Компанія «AMEC Nuclear International Ltd» (Англія). Фінансування робіт здійснюється за кошти Комісії Європейського Співтовариства з питань виконання програм технічної допомоги у сфері ядерної безпеки (Європейська комісія) у рамках програми TACIS.

На Чорнобильській АЕС накопичилася значна кількість обладнання та спецвиробів, які використовувались у процесі експлуатації енергоблоків в активній зоні реакторів. Зараз вони перебувають на зберіганні в басейнах витримки, технологічних шахтах, а також в реакторах блоків 1, 2, 3 Чорнобильської АЕС. Орієнтовно обсяги від їх переробки складуть близько 2000 м³.

Крім того, у басейнах витримки сховища відпрацьованого ядерного палива №1 знаходиться біля 18 000 пеналів із неіржавної сталі завдовжки понад 10 м. Наразі у пеналах знаходяться відпрацьовані тепловидільні збірки, але згодом вони будуть звільнені, оскільки збірки будуть переміщені до Проміжного сховища відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу.

Основний матеріал: Проміжне сховище відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу (СВЯП-2)

Практично всі спецвироби мають довжину від 6 до 22 метрів. Відтак для їх обробки потрібне спеціального обладнання і технологічні процеси.

Також спецвироби мають різний ступінь активності за висотою, залежно від розміщення їх відносно центру активної зони. Це вимагає диференційованого підходу до визначення радіаційного стану і вибору методів попередньої обробки спецвиробів.

Для подрібнення спецвиробів, збору і видалення радіоактивних відходів, що утворюються, на блоках № 1, 2, 3 Чорнобильської АЕС були спроектовані і введені в експлуатацію виробничі потужності з подрібнення довгомірних відходів — лінії подрібнення довгомірів. До їх складу входять ділянки різання довгомірних виробів та ділянки завантаження контейнерів.

Наявні на ЧАЕС лінії подрібнення довгомірів не відповідають вимогам з безпеки та не забезпечують виконання всіх завдань, пов’язаних зі звільненням блоків № 1, 2, 3 від спецвиробів, які в них знаходяться. Модернізація виробничих потужностей направлена на вирішення цих завдань.

Реалізація проекту з модернізації виробничих потужностей з подрібнення довгомірних відходів на ЧАЕС дозволить створити умови для:
1. Безпечного поводження зі спецвиробами та радіоактивними відходами, що утворюються, при:
• Розділенні довгомірних спецвиробів на фрагменти
• Видаленні графіту з каналів реакторів
• Попередньому сортуванню фрагментів спецвиробів за категоріями радіоактивних відходів
• Кондиціонуванні радіоактивних відходів, що утворюються.
2. Запобігання розповсюдженню радіоактивних речовин у виробничі приміщення та навколишнє середовище в кількостях, що перевищують встановлені межі
3. Зниження радіаційного впливу на персонал
4. Безпечного звільнення блоків ЧАЕС від великої кількості спецвиробів, в тому числі їх високоактивних фрагментів

Стан виконання робіт

Виконувалися роботи із завершення монтажу обладнання в камері лінії з подрібнення довгомірів на майданчику фірми «МАГР». Будівельно-монтажні роботи на майданчику ЧАЕС припинені у зв'язку з закінченням у квітні 2014 строку реалізації завдань за Контрактом та непідписанням підрядником додаткової угоди.

Проєкт фінансується Європейським Союзом.

Мета проєкту: модернізація системи дозиметричного контролю в зоні відчуження та моніторингу навколишнього середовища (радіаційного) на Комплексі «Вектор» та ПЗРВ «Буряківка».

Завдання проєкту:

Розробка проєктів і закупівельної документації для модернізації систем моніторингу навколишнього середовища на Векторі та Буряківці, а також систем дозиметричного контролю на ЧАЕС та в межах зони відчуження загалом (включаючи забруднення, що переноситься автомобілями).
Аналіз наявних систем на їх відповідність вимогам безпеки України та найкращій міжнародній практиці.
Розробка заходів з удосконалення систем.
Розробка технічних специфікацій, на основі яких будуть виконуватись першочергові заходи з удосконалення систем (які включають в себе транспортування, встановлення, тестування та введення в експлуатацію).

Результати реалізації:

В частині модернізації системи радіаційно-дозиметричного контролю ЧАЕС проведено аналіз існуючої системи, розроблено заходи із її удосконалення, виконано загальну оцінку. З урахуванням обмеженості фінансування наступної фази проєкту та у зв’язку з великим обсягом робіт проєкт для ЧАЕС було розділено на два ЛОТи:

ЛОТ-1 — закупівля обладнання для переоснащення лабораторії індивідуального дозиметричного контролю на ЧАЕС, а також закупівля індивідуальних дозиметрів.
ЛОТ-2 — закупівля додаткових дозиметрів для контролю кришталика ока та кінцівок.

Розроблено та погоджено Держатомрегулюванням України:

Проект В2 - Чорнобильська АЕС. Технічне переоснащення системи радіаційно-дозиметричного контролю.
В2-ЛОТ-1: Обладнання індивідуального дозиметричного контролю з використанням оптично-стимульованої люмінесценції. Технічна специфікація на поставку обладнання.
В2-ЛОТ-2: Обладнання індивідуального дозиметричного контролю з використанням оптично-стимульованої люмінесценції. Технічна специфікація на поставку обладнання.

Роботи здійснюються в рамках проєкту технічного співробітництва МАГАТЕ UKR9040.

Метою проєкту є надання підтримки українським організаціям, які займаються виведенням з експлуатації національних об'єктів, поводженням з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом, а також радіоекологічним моніторингом.

Завдання проєкту:

Підвищення можливостей на підприємствах, які знаходяться під управлінням Державного агентства України з управління зоною відчуження, в частині:

Організації безпечної та ефективної діяльності з виведення з експлуатації.
Поліпшенні поводження з радіоактивними матеріалами.
Організації безпечних та ефективних робіт з радіаційної безпеки.
Екологічного моніторингу навколишнього середовища на основі найкращого міжнародного досвіду.

Стан виконання:

Проведено експертні місії із розгляду документів ДСП ЧАЕС та отримано рекомендації щодо:

Звіту ДСП ЧАЕС за 2019 рік із реалізації робіт етапу ОЗіК.
Звіту ДСП ЧАЕС за 2020 рік із реалізації робіт етапу ОЗіК.
Звіту із промислово-дослідної експлуатації установки звільнення від регулюючого контролю.
Плану зняття з експлуатації ЗППРВ.
Плану зняття з експлуатації ПКПТРВ.

У червні 2022 року виконано постачання на майданчик ЧАЕС аналізатора органічного вуглецю ЧАЕС, його монтаж, калібрування та проведено навчання персоналу.

У червні 2023 року на майданчик ДСП ЧАЕС виконано постачання набору обладнання, матеріалів та посібник з кількісного визначення америцію та плутонію в радіоактивно забрудненій воді та рідких радіоактивних відходах.

Одним з основних завдань етапу припинення експлуатації Чорнобильської АЕС є виведення з експлуатації і частковий демонтаж окремих систем і елементів енергоблоків. Обрана стратегія демонтажу, викладена в «Програмі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС», визначає можливість демонтажу на етапі припинення експлуатації зовнішніх щодо ядерного реактора систем і елементів установок, які не впливають на безпеку і не потрібні для роботи на подальших етапах зняття з експлуатації. Принцип демонтажу — від «чистого» обладнання до «брудного» з точки зору його радіоактивності.

Основний матеріал: Зняття з експлуатації

Вибір стратегії здійснювався на основі всебічного аналізу наступних факторів:
• Забезпечення безпеки персоналу, населення і навколишнього середовища
• Наявність інфраструктури для поводження з демонтованим обладнанням (буферні сховища, установки з дезактивації, фрагментації і таке інше)
• Наявність інфраструктури для поводження з радіоактивними відходами (кінцеві сховища для відходів, установки чи заводи для їх переробки)
• Наявність достатнього фінансування робіт зі зняття з експлуатації
• Наявність і доступність необхідних технологій
• Перспективи подальшого використання майданчика для інших цілей

Системи і устаткування, які можуть бути демонтовані на етапі припинення експлуатації, визначені в «Програмі припинення експлуатації блоків № 1, 2, 3 Чорнобильської АЕС».

У 2008 році Київським інститутом «Енергопроект» проведено техніко-економічне дослідження з визначення доцільності і бажаних термінів демонтажу і переробки обладнання. Цей звіт містить короткий опис принципових рішень по демонтажу устаткування машинного залу, загальну характеристику видів та обсягів демонтованого обладнання та елементів, етапи і очікувану тривалість діяльності з демонтажу, характеристику експлуатаційної діяльності в процесі реалізації етапу демонтажу і переробки, вплив термінів реалізації на економічні, радіологічні і соціальні показники.

Для ЧАЕС рекомендований оптимальний варіант, що передбачає наступне:
• Найбільш підготовленим до демонтажу обладнанням є системи, елементи і конструкції машинного залу блоку «Г», які приведені до стану, при якому вони можуть бути демонтовані, а їх радіаційні характеристики дозволяють проводити демонтаж устаткування без обмеження за часом роботи для персоналу
• Роботи з демонтажу обладнання блоку «Г» 1-ої черги необхідно починати негайно, оскільки це веде до зниження експлуатаційних витрат на підтримання в безпечному стані будівлі та обладнання, що знаходиться в ньому, а також у зв'язку з постійним зростанням вартості захоронення радіоактивних відходів;
• Всі роботи з демонтажу необхідно виконувати силами підрядних організацій, оскільки цей підхід є економічно кращим

Згідно з наказом МНС України від 14 квітня 2011 року № 382 «Про додаткові заходи щодо виконання «Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами» Чорнобильською АЕС розроблений план заходів щодо демонтажу машинного залу I черги і проведено закупівлю робіт з демонтажу, фрагментації і дезактивації радіоактивно забрудненого металу, яке містить обладнання та металевих конструкцій.

14 лютого 2012 року був укладений договір на «Демонтаж, переробку, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинного залу 1 блоку».

На сьогодні демонтовано 10737 тон обладнання. З них 207 тон захоронено як радіоактивні відходи. 9303 дезактивовано та знято з регулююючого контролю, 1164 тони проходить дезактивацію та процедуру зняття з регулюючого контролю.

Основний матеріал: Поводження з радіоактивними матеріалами

Приложение для информации: Предложения подрядчика ПК-1 НБК по технической концепции ПК-1 НБК

Глава 1: Исходные положения и функциональные спецификации ПК-1 НБК

Глава 2 – Систематизированные проектные критерии и требования

Глава 3: Исходные данные для проектирования ПК-1 НБК

Глава 4 – Порядок проектирования

Глава 5 – Выводы

Заява про наміри спорудження нового безпечного конфайнмента над об'єктом «Укриття» Чорнобильської АЕС

Заява про екологічні наслідки плануємої діяльності. Проект нового безпечного конфайнмента (НБК) - Пусковий комплекс - (ПК-1)

Заява про екологічні наслідки запланованої діяльності по робочому проекту "Реконструкція головного корпусу II черги ЧАЕС (енергоблоки 3,4) з підсиленням та герметизацією будівельних конструкцій, що виконують функції огороджувального контуру НБК"

Документ з безпеки в рамках концепції проекта ПК-1 НБК

Звіт про стан безпеки об'єкта "Укриття". Том 1.

Звіт про стан безпеки об'єкта "Укриття". Том 2.

Звіт про стан безпеки об'єкта "Укриття". Том 3.

Звіт про стан безпеки об'єкта "Укриття". Том 4.

Головна мета SIP – перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему з точки зору захисту персоналу, радіологічної безпеки та безпеки оточуючого середовища.

SIP організований на основі п’яти цілей, яких необхідно досягнути у ході його планомірної реалізації, та включає 22 задачі, згруповані у відповідності з цими цілями.

ГОЛОВНІ ЗАДАЧІ ПРОЕКТУ SIP

МЕТА 1. Зменшення вірогідності обвалення (структурна стабілізація)
Задача 1. Інтеграція та мобілізація проекту по стабілізації та захисту.
Задача 2. Стабілізація та захист Західної ділянки.
Задача 3. Стабілізація та захист балки “Мамонт” та Південної ділянки.
Задача 4. Стабілізація та захист Східної та Північної ділянки.
Задача 5. Стабілізація даху, опор та покриття.
Задача 6. Структурні дослідження та моніторинг.
Задача 7. Геотехнічні дослідження.
Задача 8. Оцінка сейсмічності та моніторинг.

МЕТА 2. Зменшення наслідків обвалення
Задача 9.Аварійна готовність.
Задача 10. Поводження з пилом.
Задача 11. Аварійна система пило пригнічування.

МЕТА 3. Підвищення ядерної безпеки
Задача 12. Критичність та ядерна безпека.
Задача 13. Поводження з водою, що міститься в об’єкті.
Задача 14. Характеризація паливовмісних матеріалів (ПВМ).

МЕТА 4. Підвищення безпеки персоналу та безпеки навколишнього середовища
Задача 15. Програма радіологічного захисту.
Задача 16. Технічна безпека, протипожежний і фізичний захист.
Задача 17. Інтегрована система моніторингу.
Задача 18. Інтегрована база даних (управління конфігурацією)

МЕТА 5. Стратегія та вивчення для перетворення ОУ на екологічно безпечну систему
Задача 19. Стратегія видалення ПВМ та поводження з РАВ.
Задача 20. Розробка технології видалення ПВМ.
Задача 21. Стратегія безпечного конфайнмента.
Задача 22. Створення конфайнмента для демонтажу та видалення ПВМ.

Реалізація усіх задач проекту взаємопов'язана. Хід робіт за одними задачами визначає хід робіт за іншими. З метою отримання необхідної інформації для продовження робіт та для визначення статусу проекту існує три типи основних етапів для SIP:
програмні – прийняття важливих рішень, які будуть впливати на продовження робіт або початок нових. Визначено 10 основних програмних рішень, серед яких є три ключових для успішного завершення проекту SIP: П1 – рішення щодо стабілізації, П8 – рішення щодо стратегії вилучення ПВМ, П10 – рішення щодо стратегії нового конфайнмента.
регулюючі – отримання дозволів українських регулюючих органів. Визначено 18 основних регулюючих етапів.
основні етапи завершення задач – етапи, що вказують на повне завершення роботи чи задачі або на завершення ключової діяльності в рамках задачі. Визначено 28 таких етапів.

ФАЗИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

Фаза 1: 1998 р. – середина 2000 р. – стадія першочергових проектів (розробка стратегій, програм, концептуальне проектування), підготовчі роботи для фази 2, в тому числі – виконання 2-х із 5-ти невідкладних стабілізаційних заходів.
Перехідний період: середина 2000 р. – початок 2001 р. – підведення підсумків досліджень першочергових проектів та прийняття рішень з основних програмних етапів
Фаза 2: початок 2001 р. – 2007 р. – проектування та закупівля обладнання, будівництво і введення до експлуатації об’єктів та систем. Ця фаза характеризується переходом проекту до стадії реального втілення результатів першої фази. Це, насамперед, роботи, пов’язані зі стабілізацією будівельних конструкцій, монтажем та введенням до експлуатації систем моніторингу та інтегрованої бази даних, розробка та випробування технології вилучення ПВМ, реалізація технічних рішень поводження з водою та пилом, зведення нового безпечного конфайнмента (НБК) і демонтаж під його оболонкою нестабільних будівельних конструкцій. Розв’язання вказаних завдань підтримується програмою радіологічного захисту, забезпеченням технічної та пожежної безпеки, контролем доступу.

Організаційна структура проекту.
У відповідності з Меморандумом про взаєморозуміння між країнами Великої сімки, Комісією Європейського Співтовариства та Урядом України про закриття Чорнобильської атомної електростанції був заснований спеціальний фонд – Чорнобильський Фонд "Укриття", призначений для надання допомоги Україні в перетворенні існуючого "саркофагу" на безпечну та екологічно стабільну систему шляхом реалізації Плану Здійснення Заходів на об'єкті "Укриття" (SIP). Велика сімка звернулася до урядів зацікавлених країн та інших донорів із закликом приєднатися до ініціативи для повної реалізації плану.
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) став розпорядником грантових коштів, які надаються вкладниками та донорами Чорнобильського Фонду "Укриття". Україна та ЄБРР підписали Рамкову угоду відносно діяльності ЧФУ в Україні, ратифіковану Верховною Радою України 4 лютого 1998 року. З урахуванням Гранта, призначеного для фінансування регулюючих органів, загальна вартість робіт за проектом складає 768 млн. доларів США. 28 країн-донорів та Європейська Комісія акумулюють ці кошти в ЧФУ.

Україна взяла зобов’язання внести до Фонду 50 млн. доларів США у вигляді майна, робіт та іншим чином. Діяльність Фонду відбувається під керівництвом Банку від імені та під наглядом Асамблеї.

Асамблея:
• уповноважує видачу грантів, що фінансуються з ресурсів Фонду;
• визначає принципові напрямки діяльності, що фінансуються або підлягають фінансуванню за рахунок ресурсів Фонду, здійснює загальний нагляд за їх реалізацією Банком;
• відстежує сплату обіцяних Внесків до Фонду та надання Українських ресурсів, що доповнюють надання грантів для SIP у зв'язку із виконанням проекту та витратами;
• розглядає ефективність діяльності, що фінансується за рахунок ресурсів Фонду;
• затверджує щорічний бюджет та фінансові звіти Фонду; проводить чергові щорічні засідання, на яких подаються для затвердження фінансові звіти за попередній фінансовий рік Фонду. Асамблея може також проводити засідання у будь-який час, коли вважатиме за необхідне або доцільне.

Кожен Вкладник Фонду має право бути представленим в Асамблеї повноважним представником без будь-якого винагородження від Фонду.

Основна відповідальність за фінансовий і програмний менеджмент з реалізації проекту покладена на Європейський Банк Реконструкції та Розвитку.

Контроль та організація управління експлуатаційною безпекою належить виключно Чорнобильській АЕС. Чорнобильській АЕС за підтримки Консультанта належить також проектний менеджмент в частині втілення ключових програм і технічних проектів.

Група управління проектом SIP (ГУП), яка створена з персоналу ДСП ЧАЕС та персоналу Консультанта (консорціум компаній Bechtel (США), Battelle (США), EDF (Франція)), здійснює управління графіком, обсягами робіт, бюджетом проекту, управління змінами безпосередньо в проекті, управління будівельними роботами та адміністративне управління контрактами.

Перш, ніж приступити до робіт зі стабілізації будівельних конструкцій і зведенню нового безпечного конфайнмента, протягом 2001-2004 років була створена інфраструктура, необхідна для досягнення основних цілей другої фази реалізації проекту ПЗУ

Програмні рішення – це ключові етапи, що будуються на інтегрованих даних, накопичених за попередні роки реалізації проекту. Програмні рішення приймаються для визначення шляхів комплексного здійснення SIP і є вказівкою для переходу до наступного етапу розв'язання задачі проектування та будівництва.
Рішення приймаються Замовником та погоджуються Європейським Банком Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) від імені Асамблеї донорів за технічної експертизи, виконаної Міжнародною Консультативною Групою (МКГ) і Незалежною групою експертів України.

Програмне рішення П1. Стратегія стабілізації та екранування.
Програмне рішення П2. Рішення щодо стратегії стабілізації покрівлі, опор та конструкцій.
Рішення П1 і П2 в комплексі визначають необхідний та достатній обсяг заходів зі стабілізації об'єкта «Укриття» на термін 10–15 років. Рішення П1 визначає зміст стабілізації поточного стану ОУ (короткострокові та довгострокові заходи та демонтаж нестабільних будівельних конструкцій), враховуючи концепцію нового безпечного конфайнмента. У відповідності з цією концепцією, між джерелами радіологічного забруднення всередині ОУ та навколишнім середовищем буде створено контрольований бар'єр, що забезпечить, у тому числі, реалізацію стратегії вилучення паливовмісних матеріалів (ПВМ) та поводження з радіоактивними відходами.
Рішення П2 підтверджує необхідність та уточнює обсяги стабілізаційних заходів відносно покрівлі та інших рішень, прийнятих в П1. Ці рішення є вказівкою до переходу на етап проектування та будівництва з метою фактичного зменшення ризику обвалення ОУ до, під час та після будівництва нового безпечного конфайнмента.
Згідно з цими рішеннями передбачається виконання 8 стабілізаційних заходів, у тому числі - стабілізація каркасу деаераторної етажерки, опори балки "Мамонт", західної стіни "Укриття".

Програмне рішення П3. Звіт про стан будівельних конструкцій та система контролю стану будівельних конструкцій.
Поточний стан "Укриття" пов'язаний з певним ризиком обвалення частини будівельних конструкцій та викидом радіоактивного пилу, що матиме негативний вплив на персонал та навколишнє середовище. Рішення П3 є відправним пунктом в реалізації Задачі 6 SIP щодо створення первинної системи контролю стану будівельних конструкцій (СК СБК) в масштабі реального часу та обґрунтовує необхідність проведення такого контролю.
СК СБК при взаємодії з іншими системами контролю, створення яких передбачено SIP, забезпечить проведення комплексного контролю цілісності та стану будівельних конструкцій ОУ на всіх етапах стабілізаційних заходів, заходів з демонтажу та будівництва нового конфайнмента.
Рішення про створення СК СБК, що приймається експлуатуючою організацією, базується на дослідженнях об'єкта “Укриття”, на результатах робіт, виконаних в період реалізації SIP, на результатах експлуатації існуючих на ОУ систем контролю. Дане рішення є важливою ланкою при переході до етапу перетворення "Укриття" на екологічно безпечну систему.
СК СБК буде проводити автоматизований збір та перетворення інформації від датчиків контролю на параметри фізичних величин, а також виконувати їх порівняння з контрольними та критичними рівнями. Датчики контролю фіксуватимуть вібрації, лінійні деформації та зміщення, кути нахилів та інші показники стану будівельних конструкцій. Також СК СБК здійснюватиме контроль параметрів навколишнього середовища: температури, швидкості та напрям вітру та ін.
Система буде працювати в автономному режимі, а інформаційними каналами буде пов'язана з Інтегрованою системою контролю (ІАСК). Користуючись інформаційною підтримкою ІАСК та СК СБК, персонал ОУ буде приймати рішення щодо тих чи інших ситуацій.

Програмне рішення П4. Рішення щодо системи сейсмічного моніторингу.
Рішення П4 підтверджує необхідність створення системи сейсмічного моніторингу в районі майданчика ЧАЕС. Така система необхідна для збору даних про сейсмічні характеристики місцевості, на якій знаходиться ЧАЕС, забезпечення більш точної оцінки методів демонтажу та наслідків сейсмічної події, своєчасного повідомлення оперативного персоналу ЧАЕС про сейсмічні події з метою виконання аналізу, моніторингу, перевірки та інших оперативних заходів.
П'ять станцій сейсмічного моніторингу повинні розміщуватися в локальній зоні ЧАЕС (0-40 км), одна з яких має знаходитись безпосередньо (менше 1 км) біля "Укриття" для отримання даних про взаємодію ґрунтової основи та фундаменту об'єкта "Укриття". П'ять станцій – це мінімальна бажана кількість, необхідна для забезпечення розрахунків унікальних рішень відносно розміщення, глибині, часу надходження сигналу. Дані сейсмічних станцій передаватимуться по телеметричному каналу до системи зведених даних моніторингу.

Програмне рішення П5. Критичність і ядерна безпека.
В рішенні буде визначено усі наступні заходи, пов'язані з необхідністю здійснення контролю над критичністю. Ці заходи вплинуть на визначення процесів щодо обмеження стану критичності, що протікає пасивно або активно, а також на передконцептуальне проектування етапів або систем, що використовуються для контролю над критичністю, коли це потрібно. На прийняття даного рішення впливатиме фактор затрат для його здійснення, а також поставлені цілі щодо підвищення ядерної, промислової безпеки, безпеки персоналу та безпеки довкілля.

Програмне рішення П6. Поводження з водою об'єкта «Укриття».
За визначенням SIP рішення П6 повинно вирішити питання поводження з водою, що знаходиться всередині об'єкта: джерела надходження води, їх місцезнаходження та характеристики, наявні можливості приміщень з обладнанням ЧАЕС щодо обробки та зберігання води.
Вода, що міститься в ОУ, сприяє зниженню міцності конструкцій, а значить, збільшує ризик обвалення. Механізм цього руйнування проявляється в зниженні міцності бетону, пошкодженого в результаті аварії, в корозії арматурної сталі та металоконструкцій. Щоб зменшити подібний ризик, система поводження з водою повинна збирати воду до того, як вона потрапить всередину ОУ. Попередні спроби герметизації об'єкта "Укриття" були пов'язані з великими дозовими навантаженнями та не усунули повністю можливість потрапляння опадів всередину ОУ. Існує безліч шляхів потрапляння води в об'єкт, а високі дозові навантаження на покрівлі серйозно обмежують час пошуку та герметизації всіх знайдених нещільностей.
Забруднені водні потоки, що розглядаються в SIP, можна розділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносяться води, що знаходяться всередині "Укриття". Ці води мають різні рівні радіоактивності, в деяких приміщеннях вони високо радіоактивні і містять органічні речовини, що використовуються при пилопригнітанні. Зовнішні води стікають із зовнішніх поверхонь "Укриття" та потрапляють в локальну зону.
На період до початку будівництва нового конфайнмента рішення буде полягати у видаленні води з приміщень ОУ, створення вузла попередньої обробки для зниження радіоактивності до норм, що вимагаються ЧАЕС (обґрунтовано з точки зору принципу ALARA). Подальша обробка буде здійснюватись на обладнанні, що є на ЧАЕС. Крім цього буде розглянуто можливість місцевого покращення температурних умов та рівня вологості всередині "Укриття", щоб знизити рівень конденсації в приміщеннях та на ділянках, де присутність води веде до погіршення стану будівельних конструкцій та до збільшення ризиків промислової безпеки. Що стосується повномасштабної герметизації покрівлі "Укриття", то її реалізацію визнано недоцільною, враховуючи значні дозові навантаження та той факт, що новий конфайнмент буде споруджено через 5 років. Відмічено, що потрібно детальніше проаналізувати "витрати-користь" локальної герметизації для зменшення потрапляння води до ОУ.

Програмне рішення П7. Стратегія вилучення паливовмісних матеріалів (ПВМ) та поводження з радіоактивними відходами (РАВ).
Цим рішенням визначаються подальші дії, реалізація яких передбачена за рамками SIP (крім зазначеного в Плані обсягу) і є важливим кроком, що підтверджує сумісність заходів SIP з підготовкою до остаточного перетворення "Укриття" на екологічно безпечну систему. В рамках SIP рішення П7 є попереднім і повинно бути підтверджено остаточним рішенням П8 щодо стратегії вилучення ПВМ та поводженню з РАВ.

В основному стратегія передбачає:
• Вилучення ПВМ протягом терміну служби нового конфайнмента (100 років).
• Тривалість вилучення, оцінена за попередніми даними аналізу, складає 40-50 років.
• Перевага віддається переміщенню радіоактивних відходів, як низько - і середньо активних, так і високоактивних, із "Укриття" безпосередньо до кінцевого сховища (геологічне сховище або інше, створене в рамках загальнонаціональної програми поводження з РАВ). Це виключить витрати на спорудження довгострокового сховища за межами нового конфайнмента тільки для ПВМ.
• Вибіркове вилучення ПВМ після демонтажу нестабільних конструкцій і завершення випробування технології вилучення ПВМ.
• Масове вилучення розпочати після вирішення питань зберігання вилучених ПВМ.
• Виконання завершальних робіт по перетворенню "Укриття" на екологічно безпечну систему після вилучення ПВМ.
• Для поводження з відходами, що утворяться під час реалізації SIP, використовувати існуючу практику.

Програмне рішення П8. Вивчення та розробка стратегії вилучення ПВМ.
Це остаточне рішення відносно визначення оптимального часу та стратегії вилучення ПВМ. Воно визначить остаточну програмну рекомендацію щодо використання методології вилучення та розміщення ПВМ, а також термін проведення заходу. Рішення та рекомендація будуватимуться на результатах характеризації ПВМ, програми з вилучення ПВМ та поводження з РАВ, а також на результатах демонстрації вилучення ПВМ та інших факторах. Виконання цього рішення дасть чітке уявлення про можливість вилучення, поводження та упакування ПВМ всередині "Укриття" у визначений термін.
Дане рішення являє собою формальну домовленість щодо визначення терміну вилучення ПВМ та методики вилучення ПВМ у встановлений термін. Виконання рішення полягатиме у підписанні відповідного документа , в якому також буде представлено завершення програми вилучення ПВМ та поводження з РАВ, а також програми досліджень.

Програмне рішення П9. Рішення щодо прототипу вилучення ПВМ.
Рішенням П9 визначається необхідність розробки та проведення випробувань прототипу технології вилучення ПВМ, демонстрація вилучення ПВМ в реальних умовах "Укриття", її структура, оцінка дозовитрат і вартості реалізації.
Демонстрація вилучення ПВМ і поводження з РАВ на майданчику ОУ повинна підтвердити основні положення рішення П7. Це значно зменшить існуючі невизначеності, пов'язані з оцінками вартості та дозовитратами.
Необхідність демонстрації вилучення ПВМ обумовлена унікальністю проведення таких робіт, відсутністю досвіду їх здійснення та необхідністю підтвердження передпроектних розробок стратегії вилучення ПВМ. Наступним кроком буде проектування комплексу операцій технологічного ланцюга вилучення ПВМ (розробка технології).
Рішення П9 пропонує конкретну зону для проведення демонстраційного експерименту в ОУ (приміщення на нижніх відмітках) і конкретне скупчення ПВМ. Загальна схема проведення випробувань буде складатися із операцій зі створення доступу, механічної фрагментації вибраного скупчення, транспортування до обладнаного місця тимчасового зберігання.

Програмне рішення П10. Стратегія нового безпечного конфайнмента (НБК).
Рішення П10 визначає стратегію створення безпечного конфайнмента як комплексу будівельних конструкцій, систем, ділянок та обладнання. При здійсненні діяльності з перетворення об'єкта «Укриття» безпечний конфайнмент повинен обмежити радіаційний вплив на персонал, населення та навколишнє середовище встановленими межами як за умови нормальної експлуатації ОУ, так і при порушеннях нормальної експлуатації, аварійних ситуаціях та аваріях, включаючи аварії в процесі демонтажу нестабільних конструкцій та при поводженні з ПВМ та РАВ. Безпечний конфайнмент у вигляді багатофункціонального об'єкта з терміном служби 100 и більше років дає можливість здійснити третій етап Стратегії перетворення об’єкта “Укриття” (затверджено рішенням Урядової комісії з питань комплексного розв'язання проблем Чорнобильської АЕС №5 від 18 квітня 1997 р.), а саме – вилучення паливовмісних матеріалів, їх кондиціювання з подальшим безпечним зберіганням.
Проведені дослідження підтвердили необхідність створення нового конфайнмента. Проведені в рамках SIP заходи зі стабілізації будівельних конструкцій дадуть змогу безпечної експлуатації об'єкта лише протягом 15 років. Тому з метою зменшення ймовірності обвалення ряд будівельних конструкцій буде демонтовано після будівництва нового безпечного конфайнмента. Результати досліджень, пов'язаних зі стратегією вилучення ПВМ і РАВ, також підтверджують необхідність створення додаткового бар'єру, який зведе до мінімуму розповсюдження радіоактивних речовин до навколишнього середовища при виконанні майбутніх операцій з вилучення ПВМ та поводження з РАВ.
В рішенні П10 прийнято за варіант НБК конструкцію типу АРКА, за якою і ведуться роботи з проектування та будівництва.

Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році руїни 4-го енергоблоку були закриті від навколишнього світу об'єктом «Укриття».

Об'єкт «Укриття» не відповідає правилам і нормам проектування, будівництва, введення в експлуатацію і експлуатації не тільки ядерних установок чи об'єктів для поводження з радіоактивними відходами, а й звичайних промислових споруд. Його будівельні конструкції не відповідають вимогам нормативно-технічних документів з безпеки в частині структурної цілісності та надійності і мають невизначений строк експлуатації.

Результати досліджень показали, що істотне зменшення небезпеки «Укриття» можливо лише у результаті будівництва над об'єктом нової захисної споруди — нового безпечного конфайнменту.

Основний матеріал: Проект перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему

«Конфайнмент — захисна споруда, що включає в себе комплекс технологічного обладнання для вилучення із зруйнованого четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС матеріалів, які містять ядерне паливо, поводження з радіоактивними відходами та інші системи, призначена для здійснення діяльності з перетворення цього енергоблока на екологічно безпечну систему та забезпечення безпеки персоналу, населення і довкілля», — закон України «Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему».

Згідно з концептуальним проектом, до складу НБК входить:
1. Основна споруда, яка включає арочну конструкцію, проліт якої в напрямі північ-південь складає 257 м, висота 108 м, довжина 162 м, фундаменти, західну і східну торцеві стіни, необхідні забезпечуючі та допоміжні системи;
2. Технологічний корпус, який включає ділянки дезактивації, фрагментації і упакування, саншлюзи, майстерні та інші технологічні приміщення;
3. Допоміжні споруди.

10 серпня 2007 року укладений контракт на будівництво нового безпечного конфайнмента між ДСП «Чорнобильська АЕС» і міжнародним консорціумом NOVARKA.

До складу консорціуму увійшли дві французькі компанії «VINCI Construction Grands Projets» і «Bouygues Travaux Publics».

Основні функції нового безпечного конфайнмента (далі: НБК):
1. Обмеження радіаційного впливу на населення, персонал і навколишнє середовище.
2. Обмеження розповсюдження іонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин, які знаходяться усередині об'єкта «Укриття».
3. Створення умов для демонтажу нестабільних конструкцій, вилучення радіоактивних матеріалів, видалення накопиченої води, забезпечення виконання заходів щодо контролю і технічного обслуговування об'єкта «Укриття» та його промислового майданчика.
4. Контроль всіх параметрів стану об'єкта «Укриття» і управління технологічними процесами.
5. Недопущення несанкціонованого доступу до радіоактивних матеріалів та забезпечення функціонування системи гарантій МАГАТЕ.

Історія монтажу НБК була розпочата 13 лютого 2012 року, коли перші партії основних металоконструкцій були поставлені на майданчик ЧАЕС.

Проект будівництва НБК виконується у три етапи:
1. Підготовчі роботи, які забезпечують безпечне і ефективне будівництво безпосередньо НБК.
2. Проектування, виготовлення, будівництво і введення в експлуатацію НБК. Проведення всього комплексу необхідних випробувань і введення його в експлуатацію.
3. Виконання раннього демонтажу конструкцій об'єкта «Укриття».

29 листопада 2016 року Арки НБК була офіційно встановлена у проектне положення.

Для будівництва НБК свої зусилля разом з Україною об'єднали 45 країн-донорів, які зібрали більше 1,5 мільярда євро. До роботи над проектом було залучено 10 тисяч працівників із 40 країн світу. 5 тисяч із них — українці.

Насування арки позитивно вплинуло на радіаційну обстановку. За результатами вимірювань рівнів гамма-випромінювання у колишній зоні будівництва арки, рівні радіації знизилися у середньому в 10 разів. Також арка закрила об’єкт «Укриття» від опадів. Для порівняння — кількість відкачаних з «Укриття» радіоактивно забруднених вод за перше півріччя 2017 року зменшилася у порівнянні з аналогічними періодами минулих років у середньому більш, ніж у 4 рази. Крім цього знизився викид радіоактивних аерозолів через щілини у об'єкті «Укриття». Арка унеможливила прямий вплив на «Укриття» сонячних променів та вітру, які створювали повітряні потоки всередині об’єкта і виносили за його межі радіоактивні аерозолі. Сумарний об'єм викидів зменшився в середньому у 5 разів.

8 листопада 2017 року Чорнобильська АЕС прийняла в експлуатацію «огороджувальний контур» НБК.

Проект передбачав укріплення існуючих стін 4-го енергоблоку та будівництво двох нових по обидва боки від нього. Роботи були необхідні для того, щоб послаблені вибухом конструкції ЧАЕС витримали насування арки та забезпечували подальшу експлуатацію НБК. Створення огороджувального контуру для успішної реалізації проекту не менш важливе, ніж будівництво самої арки. Арка, огороджувальний контур та мембрана між ними утворюють той самий новий безпечний конфайнмент.

На будівництві НБК продовжує працювати близько 2000 осіб, більше 1500 з них — українські громадяни.

10 липня 2019 року NOVARKA урочисто передала НБК Чорнобильській АЕС.

У заході взяли участь найвище керівництво України, представники країн-вкладників Чорнобильського Фонду «Укриття», представники ЄБРР, керівництво та представники ДІЯРУ, Державного агентства з управління зоною відчуження, керівництво та представники ЧАЕС та «Новарка».

Читайте більше: Заходи, присвячені здачі-прийманню нового безпечного конфайнменту

24 квітня 2020 року новий безпечний конфайнмент переведено у режим пробної експлуатації.

Під час пробної експлуатації практично все обладнання і системи НБК працювали у проектному режимі протягом 72 годин. Завдання пробної експлуатації — переконатися, що усе обладнання та устаткування виконують свої функції. Крім цього, робота у такому режимі дозволила перевірити рівень кваліфікації, отриманий персоналом ДСП ЧАЕС під час навчання. Тема випробувань протягом пробної експлуатації — умовне проведення демонтажу нестабільних конструкцій об'єкта «Укриття».

Читайте більше: Будівництво НБК офіційно завершено

24 липня 2020 року отримано окремий дозвіл на дослідно-промислову експлуатацію ПК-1 НБК.

Пусковий комплекс №1 НБК (ПК-1 НБК) включає у себе проєктування і будівництво постійних фундаментів НБК, основної конструкції Арки разом з оболонкою і системою основних кранів, загального внутрішнього компонування НБК, твердого ізоляційного покриття ділянок усередині НБК, майданчиків, а також проєктування, виготовлення, будівництво (монтаж) і введення в експлуатацію технологічних систем життєзабезпечення і контролю стану НБК та зовнішніх інженерних комунікацій для підключення систем життєзабезпечення НБК до систем ЧАЕС.

20 серпня 2021 ДСП «Чорнобильська АЕС» отримала ліцензію на провадження діяльності з переробки, зберігання радіоактивних відходів, що існують та утворюються під час перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему (експлуатацію комплексу конфайнмента та об’єкта «Укриття»).

Даній події передував великий обсяг роботи, виконаної фахівцями ЧАЕС, в тому числі з усунення зауважень, виявлених в результаті дослідно-промислової експлуатації ПК-1 НБК і виконання рекомендацій, передбачених у Акті інспекційного обстеження та інших. Крім того, вручення ліцензії стало можливим після проведення державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки комплекту документів, основним з яких був «Звіт з аналізу безпеки експлуатації комплексу НБК-ОУ», інспекційного обстеження для перевірки повноти та достовірності відомостей, що містяться у наданих документах, та спроможності ДСП «Чорнобильська АЕС» виконувати заявлений вид діяльності, отримання ліцензії на переробку та зберігання радіоактивних відходів у рамках експлуатації комплексу конфайнмента та об’єкта «Укриття» Чорнобильської АЕС.

Сторінка 27 із 30