Герої ліквідатори.

Ураїнська версія. 
Якщо ви бачите це, будь ласка повідомте ОМСІ (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.).

Чорнобильська атомна електростанція — це перша АЕС на території сучасної України, яка почала свою роботу 26 вересня 1971 року.

Історія ЧАЕС починається із Постанови Ради Міністрів СРСР від 29 вересня 1966 року про введення в дію енергетичних потужностей у розмірі 11,9 млн кВт. Частину цієї потужності — 8 млн кВт — мали генерувати атомні електростанції.

У південній частині Об'єднаної енергетичної системи СРСР планувалося будівництво атомної станції, яка повинна забезпечити електроенергією Центральний енергетичний район — 27 областей Української РСР і Ростовської області з населенням 53 мільйони осіб.

При виборі місця будівництва АЕС враховувалося, що найбільш економічно доцільний радіус подання електроенергії складає близько 350-450 км. З цією метою для вибору оптимального варіанту розміщення атомної електростанції було проведено обстеження 16 пунктів будівництва у Київській, Вінницькій і Житомирській областях. Було запропоновано два пункти будівництва: біля села Ладижини Вінницькій області та села Копачі Київській області. Спочатку ця станція іменувалася як «Центрально-Українська АЕС».

Наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР № 297 від 11 грудня 1969 року була організована Дирекція АЕС, що будується, з місцезнаходженням у селі Копачі Чорнобильського району Київської області з підпорядкуванням її «Головатоменерго». Проммайданчик Чорнобильської АЕС розташовувався у східній частині Українсько-білоруського Полісся в 160 км на північний схід від Києва і в 15 км на північний захід від міста Чорнобиля Київської області.

15 серпня 1972 року у фундамент головного корпусу було закладено перший кубометр бетону.

26 вересня 1977 року включенням у мережу турбогенератора № 2 енергоблок №1 ЧАЕС введений у дію. На території України з'явилася перша атомна електростанція.

Останній енергоблок Чорнобильської АЕС — енергоблок №4 — виведений на проектну потужність 1000 МВт 28 березня 1984 року.

Майданчик Чорнобильської АЕС складається з двох основних функціональних комплексів: промислового майданчика АЕС з відкритим розподільчим пристроєм і водоймою-охолоджувачем та будівельної бази. Розміщення і компонування виробничих будівель і споруд відповідають основному санітарно-гігієнічному принципу проектування АЕС — розподілу всієї території, будівель і приміщень станції на зони: суворого (що контролюється) і вільного режимів.

Зона суворого режиму включає територію, будівлі і приміщення станції, в яких на персонал можливий вплив радіаційних чинників. У зону суворого режиму працівники допускаються тільки через санпропускник. У зоні суворого режиму всі приміщення розділено на ті, що обслуговуються, ті, що обслуговуються наполовину, і ті, що не обслуговуються. У зоні вільного режиму за нормальних умов роботи обладнання вплив радіаційних чинників повністю виключений.

Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом»

Інші нагороди колективу Чорнобильської АЕС:

● Нагороди СРСР
● Нагороди міста Славутич
● Державні нагороди України  
● Державні нагороди інших країн

За підсумками 2016 року колектив ДСП «Чорнобильська АЕС» отримав грамоту Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом».

Почесна грамота Верховної Ради України — відзнака Верховної Ради України за вагомий внесок у будь-яку сферу життєдіяльності держави, визначну громадсько-політичну діяльність, заслуги перед Українським народом у сприянні становленню та зміцненню України як демократичної, соціальної, правової держави, здійсненню заходів щодо забезпечення прав і свобод громадян, розвитку демократії, парламентаризму та громадянської злагоди в суспільстві, активну участь у законотворчій діяльності.